Правові засади функціонування суб'єктів природних монополій

Abstract

У статті розглянуто правові засади функціонування суб’єктів природних монополій. Проаналізовано юридичну сутність поняття природної монополії та визначено її ознаки відповідно до українського законодавства. Визначено правовий статус суб’єктів природних монополій, здійснено аналіз основних нормативно-правових актів, що регулюють їх діяльність, зокрема відповідних положень Господарського кодексу України та Закону України «Про природні монополії». Здійснено аналіз основних обов’язків суб’єктів природних монополій, таких як дотримання встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару, умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях, ведення окремого бухгалтерського обліку, забезпечення на рівних умовах реалізації вироблених товарів споживачам тощо. Наголошено на тому, що у законодавстві країн ЄС немає поняття природної монополії, натомість має місце таке поняття, як «законна монополія», яка передбачає спеціальні та виключні права, які держава може надати підприємствам (зазвичай державним) з метою забезпечення виконання публічних обов’язків. Низкою вітчизняних та закордонних вчених відстоюється думка, що природні монополії є пережитком минулого і становлять перешкоду для економічного розвитку країни. Певні сфери господарської діяльності, такі як постачання електричної енергії, транспортування газу тощо, перестають бути природними монополіями, оскільки зазнають впливу конкуренції у зв’язку з технологічним прогресом та розвитком економіки. Втручання держави у певні сфери економіки за обставин, які ведуть до порушення публічного інтересу або виникнення монопольного становища суб’єкта господарювання, є усталеною правовою практикою в ЄС. Зроблено висновок про те, що в Україні сформована система нормативно-правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, однак вона не є досконалою, суперечить вимогам сучасного економічного розвитку нашої країни та потребує реформування з урахуванням міжнародної практики. Досвід країн з розвиненими економіками може бути використаний для ефективного реформування законодавства щодо регулювання ринків, які перебувають у стані природних монополій, шляхом стимулювання конкурентних засад в окремих їх сегментах та забезпечення прозорості відносин між суб’єктами природних монополій і державою.