Роль соціального підприємництва у побудові соціальної держави

Abstract

Метою наукової статті є аналіз сутності соціального підприємництва та його ролі у побудові соціальної держави. У результаті дослідження заперечується теза про те, що будь-яка держава є соціальною за своєю сутністю. Хоча соціальна політика може реалізовуватися різними методами, а існування різних моделей соціальної держави є визнаним фактом, проте різними методами та шляхами цілком може формуватися сутність держави, яка в цілому відповідатиме її соціальному спрямуванню. Проведене дослідження дозволяє констатувати поліаспектну роль соціального підприємництва: 1) як інструменту підвищення підприємницької активності; 2) як інституту громадянського суспільства та засобу самоорганізації осіб для вирішення нагальних соціальних проблем; 3) як основи для побудови соціальної держави. Акцентується увага на тому, що інститут соціального підприємництва можна визнати міжгалузевим та таким, що знаходиться на межі економічної, соціальної та правової систем. Як інститут економічної системи, соціальне підприємництво є видом підприємництва як такого, сприяє підвищенню економічного потенціалу та втіленню підприємницької ініціативи. Як інститут соціальної системи, соціальне підприємництво спрямоване на самоорганізацію індивідів для спільного вирішення проблем певної громади, оскільки на місцях проблеми та потреби громади є набагато очевиднішими. В той же час, у правовій системі соціальне підприємництво може розглядатися: 1) у аспекті громадянського суспільства, як один із численних засобів для побудови соціальної правової держави; 2) як складова предмету правового регулювання у господарському праві. Наголошується на тому, що наразі законодавством України не надається легального визначення соціального підприємництва, не виділено його ознак та не регламентовано порядку здійснення такої діяльності. Регулювання соціального підприємництва здійснюється у межах загального регулювання підприємницької діяльності, що не сприяє його ефективності, оскільки його мета та порядок використання доходів суттєво відрізняються. Зроблено висновок, що для активізації соціального підприємництва у військовий час та у період відновлення країни після військової агресії, державі необхідно мінімізувати застосування механізмів примусу у економічній сфері, максимально розширивши використання правових стимулів.

The purpose of the scientific article is to analyze the essence of social entrepreneurship and its role in building a social state.The results of the study refute the thesis that any state is socially in its essence. Although social policy can be implemented by different methods, and the existence of different models of the social state is a recognized fact, however, different methods and ways may form the essence of the state, which generally corresponds to its social direction.The conducted research allows to state the multidimensional role of social entrepreneurship: 1) as a tool for increasing entrepreneurial activity; 2) as an institution of civil society and a means of self-organization of individuals to solve pressing social problems; 3) as a basis for building a social state.Attention is focused on the fact that the institution of social entrepreneurship can be recognized as intersectoral and located on the border of economic, social and legal systems. As an institution of the economic system, social entrepreneurship is a type of entrepreneurship as such, contributes to increasing economic potential and implementing entrepreneurial initiative. As an institution of the social system, social entrepreneurship is aimed at selforganizing individuals to jointly solve the problems of a particular community, since on the ground the problems and needs of the community are much more obvious. At the same time, in the legal system, social entrepreneurship can be considered: 1) in the aspect of civil society, as one of the many means for building a social state governed by the rule of Law; 2) as a component of the subject of legal regulation in economic law. It is noted that now the legislation of Ukraine does not provide a legal definition of Social Entrepreneurship, its features are not highlighted and the procedure for carrying out such activities is not regulated. Regulation of social entrepreneurship is carried out within the framework of general regulation of entrepreneurial activity, which does not contribute to its effectiveness, since its purpose and the procedure for using income differ significantly.It is concluded that in order to activate social entrepreneurship in wartime and during the country’s recovery from military aggression, the state needs to minimize the use of coercive mechanisms in the economic sphere, expanding the use of legal incentives as much as possible.