Транслітерація як спосіб передачі матеріальної форми запозичених лексем

Abstract

У даній статті вивчаються деякі теоретичні засади фонетико-графічної адаптації іншомовних слів лексичною системою мови-реципієнта. Метою статті є подання огляду лінгвістичної літератури, що досліджує особливості цього аспекту асиміляції запозичених лексичних одиниць. Розглядаються зокрема основні принципи одного з найбільш поширених способів передачі матеріальної форми запозичених лексем у мові-реципієнті, а саме транслітерації. Незважаючи на те, що існує ряд інших способів передачі вихідної форми запозичених лексем (трансплантація, трансфонування та практична транскрипція), транслітерація і надалі залишається одним із найпоширеніших способів. Транслітерацією зазвичай називають передачу мовних знаків однієї писемності знаками іншої писемності. В основі транслітерації є графічний принцип. Найчастіше транслітеруються імена, прізвища людей, часто транслітеруються географічні назви, також іноді цей принцип передачі використовують при перекладі назв книг і статей з метою включення їх у бібліотечні каталоги. Цей спосіб передачі матеріальної форми використовується також в тих випадках, коли один текст має бути представлений у декількох варіантах. Транслітерація часто є суперником практичної транскрипції, однак кожен з цих способів передачі має свої специфічні сфери застосування. Дана проблематика є особливо актуальною через те, що деякі аспекти адаптації та нормалізації запозичених лексем у мові-реципієнті є і на сьогоднішній день невирішеними. Зокрема, відсутні чіткі та уніфіковані норми щодо передачі матеріальної форми запозичених лексичних одиниць. Це, у свою чергу, призводить до невиправдано великої кіль- кості варіантів відтворення нових лексем з різних мов. Вирішення даної проблеми є надзвичайно актуальним зараз, коли українська мова вступає у безпосередні контакти з багатьма мовами світу.

The studying of language contacts in linguistics is considered to be very important and interesting. The process of borrowing lexical units from one language into another is constant and cannot be prevented, as there are hardly any isolated nations and peoples in the world. The main reason for it is the globalization of all spheres of human activity. Lexical borrowing is a very complicated process. The result of it is the transformation of the word of the source language into a new lexical unit of the target language in accordance with its phonetical and grammatical peculiarities. Numerous loan words enter the system of the target language and in the course of time become assimilated in this language. The present article is devoted to some theoretical problems of assimilation of loan-words in the target language. Linguists distinguish different stages of entering of a borrowed lexical unit into the system of the target language. In the given article we will make an attempt to analyze points of view of different linguists on this complex language phenomenon. We will focus mainly on the phonetical and graphical aspects of assimilation of loan words. One of the most widely used methods of conveying of the form of a loan word is transliteration. Transliteration is the exact conveying of the letters of the word in the source language by means of the alphabet of the target language. This transformation may become a complicated process as the graphical systems of the source language and the target language are different. There are also other ways of conveying of the form of loan-words. One of them, practical transcription, is also actively used. But transliteration still remains one of the most widely used methods, although it often ignores the phonetical peculiarities of the word, because it is based on the graphical principle.