Особливості процесу інституціалізації партійної системи України (1998–2020 рр.): начерк методології дослідження

Abstract

В статті пропонується начерк методології дослідження процесу інституціалізації партійної системи України. Зазначено, що методологшічна матриця дослідження побудована на основі досліджень Баседо М., Дюгурова А., Завадська М., Левицький С., Мейнверінг С., Скаллі Т., Стро А., Рендол В., Торкел М., Пляйс Я., Хантінгтон С. У вітчизняній політичній науці інституціалізацію партійних систем досліджували Кармазіна М., Колодій А., Лешанич М., Молочко П., Рибій О. Констатовано, що інституціалізація партійної системи характеризується: а) наявністю стійкої міжпартійної комунікації та конкуренції; б) укоріненістю партій у суспільстві (вік партій); в) легітимністю в очах виборців і прихильників; г) наявністю міцних партійних організацій на регіональному рівні. Розраховані індикатори інституціалізації партійної системи України упродовж 1998–2019 рр. (частка голосів виборців, які отримували на виборах «старі» партії, індекс волатильності, індекс ефективного числа партій, індекс націоналізації, кількість позапартійних депутатів, партійність уряду). Зроблено висновок про низький рівень інституціалізації партійної системи України