Характеристика міжнародних договорів «Debt-for-Nature Swaps»

Abstract

В статті досліджуються питання щодо міжнародних договорів обміну зовнішнього боргу країн Глобального Півдня (тобто країн, що розвиваються) на екологічні програми, які передбачають охорону навколишнього середовища. Обмін «борг-природа» зазвичай являє собою добровільну угоду, при якій сума боргу уряду країни, що розвивається, анулюється або зменшується кредитором в обмін на прийняття боржником фінансових зобов’язань з охорони навколишнього середовища. Проаналізував поняття міжнародного договору, а також практику їх застосування, було зроблено висновок про можливість розподілу «Debt-for-Nature Swaps» на декілька видів: комерційні (тристоронні) договори, двосторонні та багатосторонні договори про обмін. Дослідивши зазначені види до-говорів, було з’ясовано основні відмінності між ними. Незважаючи на позитивні моменти міжнародних договорів про обмін боргу на природу, які зазначені в статті, існують і негативні моменти, які відмічаються: побоювання держав втратити суверені права на природні ресурси; час обговорення, який може бути доволі тривалим, що збільшує вартість операцій; фінансові ризики; погіршення стану навколишнього середовища за час підготовки договорів обміну; побоювання щодо ризику корупції та нераціонального використання ресурсів урядами країн із низьким рівнем доходу. В статті зазначається, що дослідження може бути актуальним і для нашої країни, у зв’язку з можливим виникненням великої кількості проблем щодо навколишнього середовища внаслідок війни та вірогідних економічних проблем в країні. Проте далеко не весь потенціал договорів про обмін вичерпано. Охорона навколишнього середо-вища пов’язана з водопостачанням, санітарією, розвитком інфраструктури, зміною клімату тощо. В цих напрямках в межах міжнародних договорів про обмін боргу на охорону навколишнього середовища зроблено поки що недостатньо. Тому є потреба удосконалення і розвитку системи укладання цих договорів, пошуку нових альтернативних фінансових механізмів, які будуть спрямовані на охорону довкілля, будуть більш ефективними для країн, що розвиваються, і країн, які мають кризові екологічні проблеми та сприятимуть соціально-економічному зростанню цих країн.

The article examines topics related to international agreements on the exchange of external debt of the countries of the Global South (that is, developing countries) for environmental programs that provide for environmental protection. A debt-to-nature swap is usually a voluntary agreement in which the amount of debt a developing country’s government owes is canceled or reduced by the creditor in exchange for the debtor’s acceptance of financial commitments to protect the environment.Having analyzed the concept of an international contract, as well as the practice of its application, a conclusion was made about the possibility of dividing «Debt-for-Nature Swaps» into several types: commercial (tripartite) contracts, bilateral and multilateral exchange contracts. Having studied the specified types of contracts, the main differences between them were clarified. Despite the positive moments of international agreements on the exchange of debt for nature, which are mentioned in the article, there are also negative points that should be noted: the fear of the states to lose their sovereign rights to natural resources; discussion time, which can be quite long, which increases the cost of operations; financial risks; deterioration of the environment during the preparation of the exchange contracts; concerns about the risk of corruption and the irrational use of resources by the governments of low-income countries.The article notes that the research may be relevant for our country as well, due to the possible emergence of a large number of environmental problems as a result of the war and probable economic problems in the country.However, the full potential of the exchange agreements has not been exhausted. Environmental protection is related to water supply, sanitation, infrastructure development, climate change, etc. In these directions, not enough has been done so far within the framework of international agreements on exchange of debt for environmental protection. Therefore, there is a need to improve and develop the system of concluding these agreements, to find new alternative financial mechanisms that will be aimed at protecting the environment, will be more effective for developing countries and countries that have crisis environmental problems and will contribute to the socio-economic growth of these countries.