Історія та системи контролю конституційності: міжнародний досвід

Abstract

У даній статті розглядається історична еволюція контролю конституційності, його концепція і різні його системи. У дослідженні сучасного конституціоналізму все більшої сили набуває тема контролю за конституційністю, особливо з боку конституційної юрисдикції, яку здійснюють конституційні суди. Контроль конституційності – це нагляд за сумісністю нормативних актів з конституційним текстом. Від верховенства і конституційної центральності будь-які закони, щоб залишатися чинними в національній правовій системі, повинні зберігати повагу, формальну і матеріальну, до конституційного тексту. Саме в цей момент вступає в діяльність контролю за конституційністю, що здійснюється дифузно різними органами судової влади. Ідея контролю за конституційністю пов’язана з верховенством Конституції над усією правовою системою, а також з конституційною жорсткістю та захистом основних прав. Існування нормативної ескалації є необхідною передумовою конституційного верховенства, оскільки, займаючи конституцію ієрархію нормативної системи, саме в ній законодавець знайде форму законодавчої розробки та її зміст. Більш того, в країнах, які мають сувору Конституцію, тобто тих, які передбачають для власної поправки більш серйозну законодавчу процедуру, ніж передбачено звичайними законами, встановлюється своєрідна нормативна піраміда, на вершині якої знаходиться Конституція. Отже, контроль конституційності є гарантією верховенства основних прав і гарантій, передбачених Конституцією, яка, крім налаштування меж влади держави, є ще й частиною легітимності самої держави, визначення її обов’язків і уможливлення демократичного процесу в умовах верховенства права. Контроль конституційності означає перевірку досконалої адекватності закону або нормативного акта Конституції, перевірку його формальних і матеріальних вимог. Це завжди порівняльна експертиза між законодавчим чи нормативним актом і Конституцією. Звідси можна сказати, що будь-який законодавчий або нормативний акт, який суперечить Основному Закону організації держави, повинен бути визнаний неконституційним.

This article examines the historical evolution of constitutionality control, its concept and its various systems. In the study of modern constitutionalism, the topic of constitutional control, especially from the side of constitutional jurisdiction exercised by constitutional courts, is gaining more and more strength. The control of constitutionality is the supervision of the compatibility of regulatory acts with the constitutional text. From supremacy and constitutional centrality, any laws, to remain valid in the national legal system, must maintain respect, formal and substantive, for the constitutional text. It is at this moment that constitutionality control, which is carried out diffusely by various bodies of judicial power, comes into play. The idea of constitutional review is related to the supremacy of the Constitution over the entire legal system, as well as constitutional rigor and protection of fundamental rights.The existence of normative escalation is a necessary prerequisite for constitutional supremacy, since, occupying the constitution of the hierarchy of the normative system, it is in it that the legislator will find the form of legislative development and its content. Moreover, in countries that have a strict Constitution, that is, those that provide for their own amendment a more serious legislative procedure than is provided for by ordinary laws, a kind of regulatory pyramid is established, at the top of which is the Constitution.Therefore, the control of constitutionality is a guarantee of the supremacy of basic rights and guarantees provided by the Constitution, which, in addition to setting the boundaries of state power, is also part of the legitimacy of the state itself, defining its duties and enabling the democratic process under the rule of law. Control of constitutionality means checking the perfect adequacy of the law or normative act of the Constitution, checking its formal and material requirements. This is always a comparative examination between a legislative or regulatory act and the Constitution. From this we can say that any legislative or regulatory act that contradicts the Basic Law of the organization of the state must be declared unconstitutional.