Вплив COVID-19 на статус трудових мігрантів: міжнародно-правовий досвід

Abstract

Пандемія COVID-19 серйозно обмежила міжнародну міграцію через закриття кордонів та змусила мільйони людей повернутися додому на батьківщину. Жорсткі заходи, вжиті країнами світу щодо недопущення поширення пандемії COVID-19, спровокували сильну кризу у світовій економіці та зачепили всі сфери повсякденного життя людей незалежно від їх соціального стану та статусу. Основні обмеження торкнулися міграційної мобільності та політики у зв’язку з тим, що головною метою держав стала мінімізація особистих контактів населення для контролю за подальшим поширенням вірусу через закриття кордонів та зупинення або скорочення перевезень усіма видами транспорту. Ці дії призвели до істотних змін світових міграційних процесів, оскільки багато країн закрили свої кордони без можливості для мігрантів та свого населення виїхати з них або повернутися до себе на батьківщину. Недієвість багатьох сфер економіки, де працювали мігранти, призвів до масових звільнень і, як наслідок, до нестачі коштів як на повернення додому, так і на проживання в країні пребування. Криза пандемії COVID-19 підкреслила вирішальну роль, яку відіграє соціальний захист у подоланні серйозних суспільних та економічних криз, а також важливість запровадження мінімального рівня соціального захисту для всіх, включаючи трудових мігрантів. Пандемія та її економічні ефекти несуть ризики стигматизації і дискримінації щодо трудових мігрантів як у країнах призначення, так і в країнах походження. Країни повинні здійснювати системний моніторинг щодо випадків дискримінації та мови ненависті щодо трудових мігрантів. Уряди країн також мають подбати про системне інформування громадян про позитивні аспекти трудової міграції. Для країн це може бути підкреслення ролі трудових мігрантів у критично важливих сферах, таких як аграрна промисловість, логістика, транспорт, медицина, критичні послуги.

The COVID-19 pandemic has severely curtailed international migration through border closures and forced millions of people to return home to their homelands. The harsh measures taken by the countries of the world to prevent the spread of the COVID-19 pandemic provoked a severe crisis in the world economy and affected all areas of people’s daily lives, regardless of their social status and status. The main restrictions affected migration mobility and politics due to the fact that the main goal of states has become the minimi-zation of personal contacts of the population to control the further spread of the virus by closing borders and stopping or reducing transportation by all modes of transport. These actions led to significant changes in global migration processes, as many countries closed their borders without the possibility for migrants and their populations to leave them or return to their homeland. The ineffectiveness of many areas of the econo-my, where migrants worked, led to mass dismissals and, as a result, to a lack of funds both for returning home and for living in the country of residence.The crisis of the COVID-19 pandemic has highlighted the crucial role that social protection plays in overcoming severe social and economic crises, as well as the importance of introducing a minimum level of social protection for all, including migrant workers.The pandemic and its economic effects carry risks of stigmatization and discrimination against migrant workers in both destination and origin countries. Countries should systematically monitor cases of discrimination and hate speech against migrant workers. The governments of the countries should also take care of systematically informing citizens about the positive aspects of labor migration. For countries, it can be an emphasis on the role of labor migrants in critically important areas, such as agricultural industry, logistics, transport, medicine, and critical services.