Зарубіжний досвід правового регулювання укладання договорів між матір’ю, батьком та дітьми

Abstract

В науковій статті авторка провела наукове дослідження зарубіжного досвіду правового регулювання договірних відносин між матір’ю, батьком та дитиною, в тому числі за законодавством держав Європейського Союзу. На підставі проведеного дослідження авторка дійшла висновку, що правове регулювання укладання договорів між матір’ю, батьком та дитиною за законодавством держав Європейського Союзу переважно здійснюється через визначення можливості укладення договорів, без уточнення положення про їх форму та істотні умови. Зокрема, таким чином визначено можливість укладання «заяви про здійснення батьківських прав» («угоди батьків щодо встановлення порядку здійснення батьківських прав та визначення внесків на утримання та виховання дитини») за французьким цивільним законодавством; «угоди про спосіб надання утримання» та «заяви про прийняття батьківської турботи» за німецьким цивільним законодавством; відповідних договорів за законодавством Латвії (угоди батьків: про визначення прізвища дитини, скасування усиновлення, про встановлення спільного або роздільного піклування батьків про дитину, про встановлення умов спілкування з дитиною того з батьків, який проживає окремо), Естонії (угода про виконання обов’язку батьків щодо утримання дитини), Чехії (угоди: про встановлення батьківства, про здійснення взаємних батьківських прав та обов’язків, про встановлення умов спілкування з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, про управління майном дитини, про виконання батьківських прав та обов’язків після розірвання шлюбу, про виплату аліментів), Польщі («декларація подружжя про прізвище дитини», «договір про те, як здійснювати батьківську відповідальність і підтримувати контакт з дитиною, відповідно до найкращих інтересів дитини», «договір про правила визначення контакту між батьками і дітьми»), Болгарії (договір про місце проживання дітей, батьківство, особисті стосунки та аліменти на дитину). Законодавство цих держав (крім болгарського) обмежує можливість врегулювання відносин між батьками та дітьми шлюбним договором; чеське та польське законодавство допускають укладення аліментних договорів й щодо утримання дітьми своїх непрацездатних батьків. Більш широко визначають істотні умови та форму договорів між батьками та дітьми угорське цивільне та молдовське сімейне законодавство, передусім щодо договору про надання утримання учаснику сімейних відносин та договору про спілкування з дитиною. На думку авторки, слід запозичити досвід цих держав і передбачити таке ж докладне регулювання в Сімейному кодексі України.

In the scientific article, the author conducted a scientific study of the foreign experience of legal regulation of contractual relations between mother, father, and child, including under the legislation of the European Union states. Based on the conducted research, the author concluded that the legal regulation of the conclusion of contracts between the mother, father, and child under the legislation of the European Union states is mainly carried out through the determination of the possibility of concluding contracts, without clarifying the provisions on their form and essential conditions. In particular, the possibility of concluding a “statement on the exercise of parental rights” (“agreement of parents on establishing the procedure for the exercise of parental rights and determining contributions for the maintenance and upbringing of a child”) under French civil law is defined in this way; “agreements on the method of providing maintenance” and “applications for acceptance of parental care” under German civil law; relevant agreements under the legislation of Latvia (agreement of parents: on determining the child’s surname, cancellation of adoption, on establishing joint or separate parental care of the child, on establishing the terms of communication with the child of the parent who lives separately), Estonia (agreement on the fulfillment of the obligation parents regarding child maintenance), Czech Republic (agreements: on establishing paternity, on exercising mutual parental rights and responsibilities, on establishing the terms of communication with the child of the parent who lives separately from the child, on managing the child’s property, on exercising parental rights and responsibilities after divorce, about the payment of alimony), Poland (“declaration of the spouses about the child’s surname”, “agreement on how to exercise parental responsibility and main-tain contact with the child, in accordance with the best interests of the child”), “agreement on the rules for determining contact between parents and children”), Bulgaria (agreement on the place of residence of children, parentage, personal relationships, etc child support). The legislation of these countries (except Bulgaria) limits the possibility of regulating relations between parents and children by a marriage contract; Czech and Polish legislation also allows the conclusion of alimony contracts regarding the maintenance of children of their incapacitated parents. Hungarian civil and Moldovan family legislation more broadly define the essential conditions and form of contracts between parents and children, primarily regarding the contract on providing maintenance to a participant in family relations and the contract on communication with the child. In the author’s opinion, the experience of these states should be borrowed, and the same detailed regulation provided for in the Family Code of Ukraine.