Генеза електронних повідомлень як доказів в цивільному процесі

Abstract

Стаття присвячена питанню генези електронних повідомлень як доказів в цивільному судочинстві, зокрема, історично-правовому аналізу впровадження електронного листування на території України та їх юридичну еволюцію від засобу комунікації до самостійного засобу доказування. В статті проаналізовано поняття «електронна комунікація», складовим якого є електронне листування. Досліджено основні підходи до тлумачення поняття «електронне повідомлення» в нормативно-правових актах та науково-технічній літературі, проведено аналіз розмежування узагальненого поняття «електронне повідомлення» та «текстові, мультимедійні та голосові повідомлення», яке закріплено в цивільному процесуальному кодексі України. Виокремлено основні ознаки електронного повідомлення: містить інформацію (певні відомості та/або дані), має електронну (цифрову) форму, передається за допомогою технічних засобів зв’язку. Досліджено етапи науково-технічної еволюції інтернет-мережі та мобільного зв’язку як основних каналів електронної комунікації, наведена статистика їх поширення у світі та Україні. Охарактеризовано історичні передумови виникнення та розвитку основних середовищ функціонування електронних повідомлень: sms-повідомлення, електронна пошта, соціальні мережі та месенджери. Досліджено еволюцію науково-правових позицій щодо використання електронного листування як доказової бази в цивільному процесі від моменту виникнення як способу комунікації до юридичного закріплення як засобу доказування, зокрема, охарактеризовано етапи адаптації нормативно-правової бази та судової практики в Україні. Охарактеризовано сучасний стан та проблематику використання електронних повідомлень як доказу в цивільному судочинстві. Досліджено проблемний аспект використання електронного підпису для фіксації електронних повідомлень і відповідне розмежування «електронного повідомлення» та «електронного документа». Зафіксовано сучасні тенденції зміни судової парадигми на принцип самоідентифікації автора, презумпції цілісності (достовірності) доказу, використання доктрини «листа у відповідь» та збільшення юридичної та доказової значимості метаданих, що дозволить покращити динаміку використання електронних повідомлень як доказів в цивільному процесі.

The article is devoted to the question of the genesis of electronic messages as evidence in civil proceedings, in particular, the historical and legal analysis of the introduction of electronic correspondence in the territory of Ukraine and their legal evolution from a means of communication to an independent means of proof.The article analyzes the concept of “electronic communication”, a component of which is electronic correspondence. The main approaches to the interpretation of the concept of “electronic message” in regulatory and legal acts and scientific and technical literature were studied, the analysis of the distinction between the generalized concept of “electronic message” and “text, multimedia and voice messages”, which is enshrined in the Civil Procedure Code of Ukraine, was carried out. The main features of an electronic message are highlighted: it contains information (certain information and/or data), has an electronic (digital) form, is transmitted using technical means of communication.The stages of the scientific and technical evolution of the Internet and mobile communications as the main channels of electronic communication are studied, and the statistics of their distribution in the world and Ukraine are given. The historical prerequisites for the emergence and development of the main environments for the functioning of electronic messages are characterized: sms-messages, e-mail, social networks and messengers.The evolution of scientific and legal positions regarding the use of electronic correspondence as an ev-idential basis in civil proceedings from the moment of its emergence as a method of communication to its legal consolidation as a means of proof was studied, in particular, the stages of adaptation of the legal framework and judicial practice in Ukraine were characterized.The current state and problems of using electronic messages as evidence in civil proceedings are characterized. The problematic aspect of using an electronic signature for recording electronic messages and the corresponding distinction between “electronic message” and “electronic document” were studied. The modern trends of changing the judicial paradigm to the principle of self-identification of the author, the presumption of integrity (authenticity) of the evidence, the use of the “letter in response” doctrine and the increase in the legal and evidentiary value of metadata, which will improve the dynamics of using electronic messages as evidence in civil proceedings, have been recorded.