Цивільно-правовий захист трудових прав дистанційного працівника

Abstract

У цій статті розглядається правове регулювання трудових правовідносин між роботодавцями та працівниками, які виконують трудову функцію дистанційно. Автором визначено деякі проблеми трудового законодавства, що ускладнюють дотримання законних інтересів усіх учасників трудових відносин. Натомість розвиток нетипових видів трудових відносин стає важливим фактором розширення можливостей реалізації права на працю, що потребує певного захисту. Механізми дистанційної робо-ти на сьогодні є розповсюдженими, але з урахуванням очевидних ризиків для умов праці необхідно розробити регулювання за допомогою законодавства для того, щоб ці механізми роботи покращували доступ до кваліфікованої роботи, а не погіршували її. Автором запропоновано напрями розвитку трудового законодавства як цивільно-правовий захист трудових прав дистанційних працівників. Цивільно-правовий захист та порядок його регулювання має спиратися на загальновизнані міжнародно-правові стандарти, зокрема акти Міжнародної організації праці, конституційні засади щодо захисту прав та інтересів громадян України на працю та їх гарантії. Також цивільно-правовий захист має враховувати накопичений в Україні досвід регламентації надомної праці, досвід регулювання дистанційної праці в умовах поширення пандемії COVID-19 і запровадженого в Україні карантину, а також організацію трудових відносин у мовах воєнного стану. Зазначені обставин привели к трансформації форм зайнятості. Піддалися модифікації традиційні форми зайнятості і виникли абсолютно нові гнучкі (нестандартні) її форми. Отже, у сучасному розвитку праці поступово зникають стандартні трудові відносини, які передбачають наявність безстрокового трудового договору, нормовану заробітну плату, встановлений час роботи та відпочинку, участь працівників в управлінні організаціями, дотримання ними правил внутрішнього розпорядку, наявність колективного договору тощо. Їм на зміну приходить дистанційна зайнятість, яка чинить тиск на працівників щодо гарантій їх прав, щодо захисту їх трудових інтересів. Застосування нестандартних форм зайнятості веде до зростання нерівності та соціальної незахищеності працівників. Неврегульованість дистанційних трудових відносин негативно впливає на перспективи економічного розвитку країни, викликає певне зниження рівня життя працівників. Механізми дистанційної роботи швидко розширюються, але з урахуванням очевидних ризиків для умов праці є необхідність у певному регулюванні за допомогою законодавства та визначених ним способів захисту прав, щоб ці механізми роботи покращували доступ до гідної роботи, а не погіршували її. Як цивільно-правовий захист трудових прав дистанційних працівників запропоновано напрями розвитку трудового законодавства. Автором статті аналізується проблема законодавчого врегулювання питань цивільно-правового захисту дистанційних працівників, визначаються форми захисту.

This article considers the legal regulation of labor relations between employers and employees who perform the labor function remotely. The author identifies some problems of labor legislation that make it difficult to observe the legitimate interests of all participants in labor relations. Instead, the development non-typical types of labor relations becomes an important factor in expanding the possibilities of realizingthe right to work, which requires certain protection. Telecommuting arrangements are widespread today, but given the obvious risks to working conditions, regulation through legislation is needed to ensure that these working arrangements improve access to skilled work, rather than impair it. The author proposeddirections for the development of labor legislation as a civil legal protection of the labor rights of teleworkers. Civil legal protection and the procedure for its regulation should be based on generally recognizedinternational legal standards, in particular the acts of the International Labor Organization, constitutionalprinciples regarding the protection of the rights and interests of Ukrainian citizens to work and their guarantees. Also, civil legal protection should take into account the experience accumulated in Ukraine in the regulation of home work, the experience in the regulation of remote work in the conditions of the spreadof the COVID-19 pandemic and the quarantine introduced in Ukraine, as well as the organization of laborrelations in the languages of martial law. The specified circumstances led to the transformation of formsof employment. Traditional forms of employment underwent modification and completely new flexible(non-standard) forms of employment emerged. Therefore, in the modern development of labor, standardlabor relations are gradually disappearing, which provide for the existence of an open-ended employmentcontract, standardized wages, established hours of work and rest, the participation of employees in the management of organizations, their compliance with the rules of internal procedures, the existence of a collective agreement, etc. They are replaced by remote employment, which puts pressure on employeesregarding the guarantees of their rights and the protection of their labor interests. The use of non-standardforms of employment leads to the growth of inequality and social insecurity of employees. Irregularity of remote labor relations has a negative impact on the country’s economic development prospects, causes a certain decrease in the standard of living of workers. Telecommuting mechanisms are expanding rapidly, but given the obvious risks to working conditions, there is a need for some regulation through legislationand the remedies it provides, so that these work mechanisms improve access to decent work, not impairit. As a civil legal protection of the labor rights of teleworkers, directions for the development of labor legislation are proposed. The author of the article analyzes the problem of legislative regulation of issuesof civil legal protection of remote workers, defines the forms of protection.