Гіпохлоритна аварія під час ендодонтичного лікування: причини виникнення, фактори ризику та протокол дій

Abstract

Мета дослідження. Систематизувати дані щодо основних причин розвитку гіпохлоритної аварії, верифікувати та оцінити потенційні фактори ризику виникнення клінічно-значимої перирадикулярної екструзії гіпохлориту натрію та проаналізувати підходи до надання стоматологічної та медичної допомоги при виникненні даного типу ускладнень в ході проведення ендодонтичного лікування. Методи дослідження. В якості основних методів дослідження були використані ретроспективний огляд літературних даних та контент-аналіз відібраних публікацій, які стосувалися питань причин, факторів ризику та підходів до лікування/надання допомоги при гіпохлоритних аварій, що розвинулися в ході ендодонтичного лікування. З метою максимізації обсягу первинної вибірки цільових публікацій пошук таких здійснювався у системі Google Scholar (https://scholar.google.com/) з використанням можливостей розширеного пошуку та за наступними ключовими словами: «hypoclorite accident» та «endodontics». Наукова новизна. Параметр високого тиску, а не власне кількості виведеного іриганту вважається ключовим для виникнення гіпохлоритної аварії, адже обсяг гіпохлориту натрію, який був використаний в ході іригації у випадках розвитку даного типу ускладнень, коливався в діапазоні 0,1-30 мл. Згідно результатів опрацювання літературних даних вдалось встановити, що найчастіше випадки гіпохлоритної аварії характеризуються розвитком больових відчуттів (у всіх клінічних випадках), набряку (у 38,89% випадків), набряку та екхімозів (у 38,89% випадків), і в двічі рідше – розвитком виразкування (у 16,67 випадків%). Основні принципи надання допомоги при виникненні гіпохлоритних аварій включають наступні: купірування болю, купірування набряку та купірування ускладнень. Негайне проведення прийому негативної аспірації відразу після відчуття пацієнтом больових відчуттів внаслідок екструзії гіпохлориту натрію в заапікальний простір може знизити ризик розвитку важких ускладнень. Висновки. Більшість випадків гіпохлоритної аварії є ятрогенними за своїм походженням, однак у низці клінічних ситуацій такі можуть бути спровоковані анатомічними особливостями будови, стану (наявність фенестрацій, резорбція кореня, несформована верхівка кореня) та взаєморозміщення структур зубо-щелепового апарату. Виникнення гіпохлоритної аварії асоційовано із розвитком специфічного симптомокомплексу, який у переважаючій більшості клінічних випадків включає больову симптоматику, набряк, появу екхімозів, та рідше – некроз м’яких тканин, виразкування, неврологічний дефіцит, тризм жувальної мускулатури. У разі розвитку гіпохлоритної аварії легкого та середнього ступеня важкості підхід до купірування даного ускладнення є консервативним, гіпохлоритні ж аварії важкого ступеня потребують скерування хворого у відділення щелепно-лицевої хірургії або ж інтенсивної терапії.