Образи російсько-української війни від 2014 р. донині

Abstract

У статті увага зосереджена на вивченні трансформації образів сучасної російсько-української війни в інформаційному просторі України. Насамперед їх розглянуто у співвідношенні з реальністю, на засадах теоретикометодологічних принципів історизму, науковості та об’єктивності. Авторами простежено конкуренцію образів історії на буденному і теоретичному рівнях. Проаналізовано співвідношення з реальністю окреслених інформаційних образів і викликів. Підкреслюється, що велике число експертів заперечували можливість широкомасштабної фази російсько-української війни (від 24 лютого 2022 р.), пояснюючи, що такий розвиток подій вкрай невигідний країні-агресору РФ. Попередження американської розвідки здебільшого ігнорувалося. Частина українських політиків й експертів свідомо стверджували про відсутність у РФ мети напасти на Україну для введення в оману російського керівництва стосовно ступеню готовності України до відсічі російській агресії. Зовсім небагато фахівців упевнено прогнозували російське вторгнення в лютому 2022 р. У цьому контексті правомірно відзначено надзвичайно тривалий та великий вплив російських медіа і шоу-бізнесу в Україні 1991–2014 рр. Також не були вчасно помічені негативні наслідки від зростання в пострадянській Росії місцевого варіанту тоталітарної ідеології – рашизму. Окреслено суть інформаційно-пропагандистської кампанії Росії, що сприяє поширенню проросійських наративів серед населення України. Одночасно це зумовлює потребу в кардинальному оновленні системи вищої освіти (насамперед історичної), підготовці висококваліфікованих фахівців в галузі історії російсько-української війни, нарощенні зусиль української дипломатії щодо інформування світової спільноти про протидію України російській агресії. Це вимагає появи прошарку істориків, що займаються переважно аналітикою війни, взаємодіють між собою, з населенням й органами влади.

The article focuses on the study of the transformation of images of the modern Russian-Ukrainian war in the information space of Ukraine. First of all, they were considered in relation to reality, on the basis of the theoretical and methodological principles of historicism, scientificity and objectivity. The authors trace the competition of images of history at the everyday and theoretical levels. The correlation with the reality of the outlined information images and challenges is analyzed. It is emphasized that a large number of experts denied the possibility of a large-scale phase of the Russian-Ukrainian war (from February 24, 2022), explaining that such a development is extremely disadvantageous for the aggressor country of the Russian Federation. The warning from American intelligence was largely ignored. Some Ukrainian politicians and experts deliberately claimed that the Russian Federation had no intention of attacking Ukraine in order to mislead the Russian leadership about Ukraine’s readiness to repel Russian aggression. Very few experts confidently predicted the Russian invasion in February 2022. In this context, the extremely long and great influence of Russian media and show business in Ukraine from 1991 to 2014 was rightly noted. Also, the negative consequences of the growth of the local variant of totalitarian ideology in post-Soviet Russia – racism – were not noticed in time. The essence of Russia’s information and propaganda campaign, which promotes the spread of pro-Russian narratives among the population of Ukraine, is outlined. At the same time, this necessitates a radical renewal of the higher education system (primarily historical), the training of highly qualified specialists in the field of the history of the Russian-Ukrainian war, and increased efforts of Ukrainian diplomacy to inform the world community about Ukraine’s opposition to Russian aggression. This requires the appearance of a stratum of historians who are mainly engaged in the analysis of the war, interact with each other, with the population and authorities.