Староанглійські, германські та індоєвропейські паралелі у поетонімах фентезі

Abstract

Стаття присвячена питанню етимології поетонімії у тво-рах літературного жанру фентезі. Література фентезі відрізняється сво-єю відносною відірваністю від реальних подій, позаяк автори вибудовують у творах власні нові світи, не схожі на ті реалії та дійсність, у яких ми живемо, і потребують номінацій для всього новоствореного. Такі особли-вості творів літературного жанру фентезі змушують авторів вдаватися до власних ономастичних пошуків, прояву його уяви, і дарують читачам велику кількість авторських неологізмів та власних імен на позначення персонажів, місць та подій, що розгортаються у творі. Звернення авто-ром до поетонімного новаторства часто передбачає використання ним поєднань різних морфем, запозичень та частини слів із різних мов задля досягнення бажаного ефекту, культурного оформлення твору загалом та милозвучності, необхідної словотвірної моделі того чи іншого поетоніма, характеристики його референта тощо зокрема. Власні назви є лексичними одиницями, що у контексті літературного твору набувають додаткових функцій, семантичного навантаження, символічного змісту та структур- 25них особливостей. Вивчення джерел запозичень, оригінального, первинного авторського бачення поетонімосфери літературного твору дозволяє про-лити світло на питання унікальності його ідіолекту, мовну картину світу, комплексне уявлення автором вигаданого світу; визначити іменотворчі тенденції у обраному літературному жанрі. Все це визначає актуальність даної наукової розвідки, яка присвячена вивченню походження поетонімії фентезійного циклу повістей «Хроніки Нарнії» К.С. Льюїса. Результати проведеного дослідження показали, що поетонімія літературного жанру фентезі має свої етимологічні особливості з активним використанням у процесі іменотворення староанглійських, германських та індоєвропей-ських форм та елементів.

The article is devoted to the question of poetonymy etymology in the literary fantasy works. Fantasy literature is characterised by its relative detachment from real events, since authors working with it build their own new worlds, which are not similar to the surrounding and reality we live in. Therefore, such literary works require nominations for everything that is newly created by the author. The enumerated features of fantasy fiction demand from the authors to enhance their own onomastic pursuit and to employ the best of their imagination. Eventually, it results in a large variety of author's neologisms and proper names referring to the characters, places and events described in the work. Thus, poetic innovation used by the author often involves diverse combinations of various morphemes, parts of words and borrowings from different languages. It is preconditioned by the author’s vision of the text, the cultural design of the work, melodiousness, the necessary word-formation pattern of a particular poetonym, characteristics of its referent, etc. Proper names are considered to be lexical units that gain additional functions, special semantic load, symbolic content and unique structural features in the context of a literary work. Studying the sources of the borrowings as well as the primary author's vision of the poetonymosphere in the literary work allows us to shed light on his unconventional idiolect, linguistic picture of the world and complex representation of the invented world. Moreover, this process helps to determine naming trends in the selected literary genre. The abovementioned facts prove the relevance of the conducted scientific research, devoted to the study of the poetonymy origin and its roots on the example of the fantasy cycle «The Chronicles of Narnia» by C.S. Lewis. The results obtained in the course of the analysis enable us to conclude that the poetonymy of the literary fantasy has its own etymological features with the active use of Old English, Germanic, and Indo-European forms and elements in the naming process.