Базові конотації літературно-художніх антропонімів у ретророманах Юрія Винничука «Нічний репортер», «Вілла Деккера», «Агент Лилик»

Abstract

Стаття присвячена дослідженню літературно-художніх антропонімів як важливої складової онімного простору детективних ретророманів про Львів сучасного українського письменника Юрія Винничука. Відомо, що назви персонажів, які наділені багатством стилістичних функцій, значними виражальними можливостями, виступають невід’ємним елементом літературно-художнього тексту. Літературно-художня антропонімія – це результат суб’єктивної авторської творчості. Власні назви персонажів як мовні одиниці, які не лише називають, а й характеризують денотатів, разом з іншими одиницями відображають творче мислення письменника, багатство його мови, особливості стилю. Метою нашої статті є дослідження та опис літературно-художніх антропонімів, що функціонують у ретророманах Юрія Винниченка «Нічний репортер», «Вілла Деккера», «Аґент Лилик». Завдання – виявити та описати літературно-художні антропоніми, з’ясувати їхню доонімну семантику, енциклопедичне та смислове навантаження, визначити, яку роль вони відіграють у творенні образів. З’ясовано, що літературно-художні антропоніми є важливим виражальним засобом, який взаємодіє з іншими мовними одиницями і набуває різних конотацій. Усі літературно-художні антропоніми романів Ю. Винничука мають характеристичний заряд, а ціла низка назв персонажів реалізує в тексті свою доонімну семантику. Ю. Винничук вміє створювати образи і вдало давати їм найменування. Допасовуючи назву до характеру персонажа, його вигляду, роду занять, автор намагається налагодити гармонію між героєм та його іменем. Досліджено роль заголовків романів «Нічний репортер» та «Аґент Лилик», де прізвисько головного героя виноситься в назву твору. Звернено увагу на функціонування літературно-художніх антропонімів, що належать до різних антропосистем, на поєднання найменувань за пташиною ознакою, на функціонування прізвиськ львівських кримінальних елементів (батярів), в основі яких є галицький діалект. Доведено, що літературно-художні антропоніми у творах Ю. Винничука стають взірцями онімної майстерності автора, бо є своєрідними маркерами регіону.