Обмеження конфіденційного спілкування адвоката зі своїм клієнтом за законодавством зарубіжних країн та практикою ЄСПЛ

Abstract

В даній статті розкриваються проблемні питань, які пов’язані із реалізацією однієї з основних гарантій професійної діяльності адвоката, а саме забезпечення конфіденційності його спілкування зі своїй клієнтом, зокрема, що стосуються можливості обмеження такої конфіденційності. В рамках даного дослідження було розкрито позиції законодавців зарубіжних країн, які встановлюють певні обмеження в реалізації гарантії щодо заборони втручатися у приватне спілкування адвоката із його клієнтом. Аналізуються також позиції Європейського суду з прав людини, що допускають можливість об- меження конфіденційності спілкування між ними. Аргументується позиція, згідно з якою Україна, поряд з багатьма зарубіжними країнами, виходить із необхідності забезпечення абсолютної конфіденційності спіл- кування адвоката та його клієнта. Для досягнення поставленої мети, автором були застосовані характерні для правової науки методи. До- слідження проводилося із застосуванням насамперед порівняльно-правового методу, який надав можливість проаналізувати досвід зарубіжних країн щодо реалізації гарантії заборони втручання у приватне спілкуван- ня адвоката з клієнтом, тоді як використання формально-догматичного методу дозволило проаналізувати практику Європейського суду з прав людини із зазначених питань. Проведене дослідження дає можливість дійти висновку, що значна кількість країн закріплюючи право адвоката і його клієнта на таке спілкування, встановлюють певні обмеження в його реалізації, зокрема: мож- ливим є виняток у конфіденційності листування, якщо судовий орган має обґрунтовані підстави вважати, що воно є злочинним (Італія); у випадку, якщо є обґрунтована підозра, що обвинувачений може порушити режим утримання під вартою (Македонія); або ж тільки у справах щодо створення терористичних організа- цій та кримінальних організацій за кордоном (Німеччина) тощо.