КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ПІДЛІТКІВ

Abstract

Проблема комунікабельності не є новою для психологічної науки і її роль у життєдіяльності людини ніколи не заперечувалася, але невпинно зростаюча підліткова і навіть дитяча замкнутість, невміння і небажання встановлювати дружні, відкриті контакти з іншими людьми актуалізувала наші наукові пошуки. Новим у нашому дослідженні є вельми цікаве припущення щодо співвіднесення рівня комунікабельності з рівнем соціальної адаптованості. Наше дослідження показує, що підлітки з високою комунікабельністю не завжди є «душею компанії», інколи вони, демонструючи свої плюси напоказ, навпаки стають аутсайдерами. Ми дійшли висновку, що найбільш успішно адаптуються ті особистості, які мають середній рівень комунікабельності, оскільки вони товариські і в незнайомому оточенні відчувають себе цілком упевнено. Нові проблеми їх не лякають, у той же час вони не вступають у зайві, безперспективні суперечки і диспути, охоче слухають цікавого співрозмовника, досить терплячі у спілкуванні, відстоюють свою точку зору без запальності. Вони допитливі, надають перевагу конструктивності, виваженості у рішеннях і судженнях. Такі підлітки, завдяки своїй у міру розвиненій комунікабельності, будуть добре адаптуватися у новому середовищі, завжди будуть бажані у компанії однолітків, їх підтримують учителі, вони у дружніх відносинах зі своїми батьками. За результатами анкетування і детального аналізу відповідей підлітків на кожне запитання, ми зробили висновок, що соціальну адаптованість слід розглядати як шлях до успішної адаптації людини у соціумі, яка є певною послідовністю психологічних реакцій на об'єктивну ситуацію, ефективність якої великою мірою залежить від вміння підлітка до взаємодії з оточуючими, а відтак – рівня комунікабельності.