Політичні віражі: відносини чеського володаря Вацлава ІІ з німецьким королем Адольфом Нассау (1292–1298)

Abstract

Мета статті – простежити роль Вацлава ІІ в обранні Альбрехта Нассау на німецький трон та розкрити особливості відносин між цими двома правителями впродовж 1292–1298 рр. Мето- ди: проблемно-хронологічний, історико-системний та аналітичний. Наукова новизна полягає в комплексному висвітленні відносин чеського короля Вацлава ІІ та німецького правителя Адольфа Нассау на тлі суспільно-політичних подій у Священній Римській імперії. Висновки. За правління Вацлава ІІ Пршемисловича Чеське королівство стало відігравати провідну роль у Центральній Єв- ропі. Якийсь час Вацлав ІІ перебував під впливом політики Габсбургів, але незабаром відійшов від неї. Після смерті німецького короля Рудольфа І Габсбурга його єдиним спадкоємцем був старший син Альбрехт, герцог Австрії. Однак той мав незначне коло прихильників, тож майже всі курфюрс- ти, передусім його шурин Вацлав II, з котрим він перебував у ворожнечі, об’єдналися в опозиції що- до нього. Переважно завдяки антигабсбурзькій позиції чеського короля на трон було обрано Адоль- фа, графа Нассау. При цьому Адольф Нассау роздавав щедрі обіцянки князям-виборцям, які на- справді не збирався виконувати. Правління його виявилося жалюгідним. За прикладом Рудольфа І Габсбурга він вирішив створити в німецьких землях спадковий домен, через що налаштував проти себе курфюрстів. Зусилля Адольфа Нассау, спрямовані на заволодіння маркграфством Мейсен, оз- начали порушення передвиборчих домовленостей із Вацлавом ІІ, відповідно до яких чеському воло- дареві належало першочергове право в отриманні цього лена. Після угоди Адольфа Нассау з Альб- рехтом Габсбургом, у якій зовсім не бралися до уваги претензії Чехії на альпійські землі, німецький король вкотре продемонстрував, що не має наміру дотримуватися своїх передвиборчих гарантій. Тож Вацлав ІІ примирився з Альбрехтом Габсбургом і активно долучився до протидії Адольфові Нассау. Курфюрсти звинуватили Адольфа Нассау в найтяжчих проступках, визнали його нездатним до правління й позбавили влади.

The purpose of the article is to trace the role of Vaclav II in the election of Albrecht of Nassau to the German throne and to reveal peculiarities of the relationship between these two rulers during 1292–1298. Methods: problematic-chronological, historical-systemic and analytical. Scientific novelty consists in a comprehensive coverage of relations between the Czech king Wenceslas II and the German ruler Adolf Nassau against the background of social and political events in Holy Roman Empire. Conclusions. During the reign of Wenceslas II Prshemyslovych, the Czech kingdom began to play a leading role in Central Europe. For some time, Wenceslas II was under the influence of Habsburgs politics, but soon moved away from it. After the death of the German king Rudolf I of Habsburg his eldest son Albrecht, duke of Austria was his only heir. However, he had a small circle of supporters, so almost all prince-electors, primarily his brother-in-law Wenceslas II, with whom he was at enmity, united in opposition to him. Mainly thanks to the anti-Habsburg position of the Czech king, Adolph, count of Nassau, was elected to the throne. At the same time, Adolf Nassau made generous promises to princes-electors, which he was not really going to fulfill. His government turned out to be miserable. Following the example of Rudolph I of Habsburg, he decided to create a hereditary domain in German lands, because of which he set up electors against himself. Adolf Nassauʼs efforts, aimed to possession of the margrave of Meissen, meant a violation of pre-election agreements with Wenceslas II, according to which the Czech ruler owned primary right to receive that fief. After the agreement of Adolf Nassau with Albrecht Habsburg, which did not take into consideration the claims of Czechia at the Alpine lands, the German king once again demonstrated that he did not have the intention to adhere to his pre-election guarantees. So Wenceslas II reconciled with Albrecht Habsburg and actively joined the opposition to Adolph Nassau. Electors accused Adolph Nassau of the most serious offences, declared him unfit to rule, and deprived of power.