Драматургія Василя Гренджі-Донського міжвоєнного періоду

Abstract

У статті проаналізовано найбільш яскраві зразки драматичного доробку В. Ґренджі-Донського – митця-романтика, основоположника нової української літератури на Закарпатті. Актуальність роботи полягає у малодослідженості теми, оскільки драматичний доробок письменника до сьогодні залишався поза увагою літературознавців. Зауважено, що помітна увага крайових письменників до драматичної творчості пов’язана, насамперед, з появою і розвитком тут професійного українського театру та аматорських театральних гуртків. З’ясовано мотивацію В. Ґренджі-Донського-драматурга, котрий у театрі і належному репертуарі вбачає потужний суспільно-виховний потенціал. У дослідженні зазначено, що драматургія письменника не відзначається високими мистецькими здобутками, хоча прикметним є жанрове багатство його доробку, який складають жартівливі сценки, діалоги, побутові замальовки, скетчі («Вечорниці», «Вуйко», «Емансипація», «К.П.П. (Канцелярія посередництва подружжя)», «Крадені поцілунки», «Сватання», «Внук», «Відьма» та ін.). Проаналізовано першу спробу драматурга-початківця, а саме драму «Сиротина» (1925) і відзначено її невисоку мистецьку якість. Такі ж висновки на основі скупих заміток у періодиці зроблено і про наступні спроби пера – драму «Ренегат» (1926) та п’єсу «На зеленій Гуцульщині» (1928), тексти яких, на жаль, не збереглися. Більш успішні спроби драматурга помічено у творах на історичну тематику. Проаналізовано віршовану романтичну історичну драму «Останній бій» (1930), розкрито її фабулу, конфлікт, характер головного героя – сильної рішучої особистості, готової до самопожертви заради спільного блага. Подібним за ідеєю є наступний проаналізований твір – віршована історична драма «Сотня Мочаренка» (1932). У його основі – збройне повстання захисників Гуцульської Республіки 1918–1919 рр. Зауважено, що це перший твір автора, поставлений на театральній сцені, проаналізовано відгук на постановку. У дослідженні розглянуто також і комедійну п’єсу «Як сади зацвітуть» (1934). Жанр твору визначено як родинно-побутова комедія з елементами комедії ситуацій.

The article analyzes the most vivid examples of the dramatic work of V. Grendzha-Donsky, a romantic artist, the founder of the new Ukrainian literature in Transcarpathia. The relevance of the work lies in the understudied nature of the topic, as the dramatic work of the writer has remained out of the attention of literary critics until today. It is noted that the noticeable attention of regional writers to dramatic creativity is connected, first of all, with the appearance and development of professional Ukrainian theater and amateur theater groups here. The motivation of the dramatist V. Grendzha-Donsky, who sees a powerful social and educational potential in the theater and the appropriate repertoire, is clarified. The research indicates that the writer’s dramaturgy is not marked by high artistic achievements, although the genre richness of his work, which consists of humorous skits, dialogues, everyday sketches, sketches (“Vechornytsia”, “Uncle”, “Emancipation”, “S.M.O. (Spousal Mediation Office)”, “Stolen Kisses”, “Courting”, “Grandson”, “Witch”, etc.). The first attempt of the novice playwright, namely the drama “The Orphan” (1925), was analyzed and its low artistic quality was noted. The same conclusions were drawn on the basis of meager notes in periodicals about the next attempts of the pen – the drama “Renegade” (1926) and the play “On Green Hutsulshchyna” (1928), the texts of which, unfortunately, have not been preserved. More successful attempts of the playwright were noticed in works on historical subjects. The poetic romantic historical drama “The Last Battle” (1930) is analyzed, its plot, conflict, character of the main character – a strong and determined personality, ready to sacrifice for the common good – are revealed. The next analyzed work is similar in idea – the poetic historical drama “Mocharenko’s Hundred” (1932). It is based on the armed uprising of the defenders of the Hutsul Republic in 1918–1919. The study also considered the comedy play “How Gardens Will Bloom” (1934). The genre of the work is defined as a family comedy with elements of situational comedy.