Становлення та розвиток передумов міжнародно-правового захисту вразливих груп населення: історико-юридичний дискурс

Abstract

Статтю присвячено висвітленню процесу становлення й розвитку передумов для створення сучасного комплексу норм міжнародного права, спрямованих на захист вразливих груп населення – різних за чисельністю частин суспільства з підвищеним порівняно з іншими групами або рештою суспільства ризиком зазнати впливів дискримінаційного характеру, стати жертвами насильства (особливо під час збройних конфліктів), природних, техногенних катастроф або економічних потрясінь. Зазвичай термін «вразливі групи» використовується щодо літніх людей, дітей, окремих категорій жінок, біженців, людей з інвалідністю, трудящих-мігрантів, корінних народів та національних меншин, релігійних меншин. Хронологічні межі дослідження охоплюють період від стародавніх часів до 1919 р. Нині, незважаючи на позірну правову захищеність, зазначені групи населення у повсякденному житті все ж продовжують зіштовхуватися із проявами дискримінації та соціальної стигматизації, незважаючи на те, що міжнародне право наголошує на принципі поваги до прав людини та декларує рівність людей у належних їм правах (політичних, економічних, екологічних та ін.), незалежно від певних конкретних факторів, у тому числі характеру або ступеня їх уразливості. Особливої гостроти ця проблема набула з початком російсько-української війни. Така виключна актуалізація зумовлюється тим, що в умовах війни несприятливі зовнішні та внутрішні чинники (насамперед, гуманітарного, економічного, екологічного характеру), які впливають на ризики потрапляння різноманітних найбільш незахищених категорій людей у складні життєві обставини порівняно з мирним часом надзвичайно посилюється. У статті наголошено, що відносно доби до класичного міжнародного права немає жодних підстав говорити про якийсь системний захист вразливих категорій населення. В той час бачимо лише окремі вияви милосердного ставлення до жінок, дітей, інвалідів, осіб поважного віку. Жодних спеціальних міжнародно-правових актів у цій царині не було. Зауважено, що дійсне становлення основ міжнародно-правового захисту вразливих груп населення відбулося лише в добу класичного міжнародного права, особливо в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Важливе місце у захисті вразливих категорій населення наприкінці ХІХ ст. посідали угоди, якими спеціально закладалися міжнародно-правові основи захисту жінок, насамперед боротьби з торгівлею жінками. В цей період було укладено цілу низку міжнародних договорів, спрямованих на захист найбідніших верств населення. Серед них – договори про взаємну підтримку злиденних моряків, хворих, покинутих дітей тощо. Тоді ж було зроблено й важливі кроки на шляху забезпечення захисту прав релігійних меншин. Важливою віхою на шляху до створення міжнародно-правового підґрунтя захисту вразливих верств населення під час війни стало прийняття 22 серпня 1864 р. Женевської конвенції про поліпшення долі поранених і хворих воїнів під час сухопутної війни, Брюссельської декларації про закони і звичаї війни 1874 р., Гаазької конвенції про закони і звичаї суходільної війни 1907 р., які, хоча й не мали прямою метою захист прав вразливих груп населення, та все ж побіжно були спрямовані на реалізацію цього завдання.

The article is devoted to highlighting the process of formation and development of the prerequisites for the creation of a modern set of norms of international law, aimed at protecting vulnerable groups of the population - parts of society with different numbers, with an increased risk compared to other groups or the rest of society of being affected by the effects of a discriminatory nature, becoming victims of violence (especially during armed conflicts), natural, man-made disasters or economic shocks. Usually, the term “vulnerable groups” is used for the elderly, children, certain categories of women, refugees, people with disabilities, migrant workers, indigenous peoples and national minorities, religious minorities. The chronological boundaries of the study cover the period from ancient times to 1919.Today, despite the apparent legal protection, these population groups in their everyday life still continue to face manifestations of discrimination and social stigmatization, despite the fact that international law emphasizes the principle of respect for human rights and declares the equality of people in their rights (political, economic, environmental, etc.), regardless of certain specific factors, including the nature or degree of their vulnerability.This problem became particularly acute with the beginning of the Russian-Ukrainian war. Such exceptional actualization is due to the fact that in wartime, unfavorable external and internal factors (primarily humanitarian, economic, ecological) that affect the risks of various most vulnerable categories of people falling into difficult life circumstances, compared to peacetime, are extremely intensified.The article emphasizes that in relation to the era of pre-classical international law, there is no reason to speak of any systematic protection of vulnerable categories of the population. At that time, we see only individual manifestations of a compassionate attitude towards women, children, the disabled, and the elderly. There were no special international legal acts in this area.It was noted that the actual formation of the foundations of international legal protection of vulnerable population groups took place only in the era of classical international law, especially in the second half of the 19th - at the beginning of the 20th century. An important place in the protection of vulnerable categories of the population at the end of the 19th century. signed agreements that specifically laid the international legal foundations for the protection of women, primarily the fight against trafficking in women. During this period, a number of international treaties aimed at protecting the poorest sections of the population were concluded. Among them are agreements on mutual support of poor sailors, sick people, abandoned children, etc. At the same time, important steps were taken to ensure the protection of the rights of religious minorities. An important milestone on the way to the creation of an international legal basis for the protection of vulnerable sections of the population during wartime was the adoption of the Geneva Convention on the Amelioration of the Fate of Wounded and Sick Soldiers in Land War on August 22, 1864, the Brussels Declaration on the Laws and Customs of War of 1874, the Hague the Convention on the Laws and Customs of the Land War of 1907, which, although not directly aimed at protecting the rights of vulnerable groups of the population, were nevertheless tentatively aimed at the implementation of this task.