Карально-пенітенціарна система Закарпатської України

Abstract

Проведено дослідження процесу нормативно-правового регулювання діяльності карально-пенітенціарної системи на території Закарпаття у 1944-1946 роках. Після визволення у жовтні 1944 року території Закарпаття перед місцевими органами влади постала необхідність вирішення ряду питань, зокрема формування системи покарань та здійснення пенітенціарної діяльності. Процеси карально-пенітенціарного характеру відбувались як поступовий процес трансформації, внаслідок якого чехословацькі демократичні традиції поступово переймали ознаки радянської адміністративно-тоталітарної системи. Реалізація вищевказаних завдань почалась з проголошення повної амністії громадянам Закарпатської України за злочини, як були вчинені до моменту визволення Закарпаття. Одночасно розпочинається робота по створенню виправних закладів. За відповідною Постановою Народної Ради Закарпатської України утворювався трудовий табір для відбуття покарання особами засудженими до позбавлення волі. В окремих випадках, як вид покарання, могла застосовуватись смертна кара. Однак, такі судові рішення виконувались тільки після затвердження Народною Радою, яка могла замінити їх позбавленням волі. Разом з тим, керівники Закарпаття вважали своїм основним завданням перевиховання правопорушників. Тому основним видом покарання правопорушників вважались примусові (виправні) роботи. Для їх організації, встановлювалась посада референтів з примусових робіт. Одночасно, могли застосовуватись заходи умовно-дострокове звільнення, помилування засуджених, а в тих випадках, коли віддання до суду були недоцільними призначався грошовий штраф. Все це свідчило про значну соціальну спрямованість державної політики у Закарпатті в період 1944-1946 роках.

A study of the process of normative-legal regulation of the activity of the punitive-penitentiary system in the territory of Transcarpathia in 1944-1946 was carried out.After the liberation of the territory of Transcarpathia in October 1944 local authorities faced the need to address a number of issues, including the formation of a system of punishments and the implementation of penitentiary activities. The processes of punitive-penitentiary nature took place as a gradual process of transformation, as a result of which Czechoslovak democratic traditions gradually adopted the features of the Soviet administrative-totalitarian system.The implementation of the above tasks began with the proclamation of a full amnesty to citizens of Transcarpathian Ukraine for crimes committed before the liberation of Transcarpathia. At the same time, work on the creation of correctional institutions begins. According to the relevant Resolution of the People’s Council of Transcarpathian Ukraine, a labor camp was established to serve sentences by persons sentenced to imprisonment.In some cases, as a form of punishment, the death penalty could be applied. However, such court decisions were executed only after approval by the People’s Council, which could replace them with imprisonment.At the same time, the leaders of Transcarpathia considered the re-education of offenders to be their main task. Therefore, forced (corrective) labor was considered the main type of punishment for offenders. For its organization, the position of referents for forced labor was established.At the same time, parole measures, pardon of convicts could be applied, and in cases where trials were inappropriate, a monetary fine was imposed. All this testified to the significant social orientation of state policy in Transcarpathia in the period 1944-1946.