До питання вдосконалення механізму протидії наркозлочинності.

Abstract

У статті розглянуто проблемні питання удосконалення функціонування механізму протидії наркозлочинності і на цій основі сформульовано рекомендації, спрямовані на удосконалення правових засад і практики кримінологічного впливу на наркозлочинність. Зроблено висновок, що пошук напрямів раціоналізації механізму протидії наркозлочинності можна і потрібно вести через виявлення ступеня впливу всього управлінського механізму, окремих його елементів на об’єкти кримінологічного впливу в сфері діяльності щодо протидії наркозлочинності, зокрема, на стан законності, забезпечення громадської безпеки, боротьби зі злочинністю. Як перший напрямок удосконалення механізму протидії наркозлочинності визначено необхідність науково обґрунтованого підходу у визначенні предметної діяльності з протидії наркозлочинності на основі об’єктивних соціальних потреб. У формування предметної компетенції суб’єктів протидії наркозлочинності мають бути покладені три важливих умови: по-перше, принцип поділу влади, відповідно до якого правоохоронні органи віднесені до виконавчої гілки влади; по-друге, до предметної діяльності правоохоронних органів можуть бути віднесені захист лише тієї частини суспільних відносин, на які посягає правопорушник, вчиняючи кримінально каране діяння; по-третє, предметом діяльності правоохоронних органів можуть бути як тільки ті відносини, які об’єктивно вимагають застосування примусових заходів. Другим важливим напрямом удосконалення механізму протидії наркозлочинності визначено приведення системи управління протидії злочинності відповідно до вимог науково обґрунтованих принципів. Такими є принципи балансу прав і обов’язків, особистої відповідальності посадової особи за вчинені дії або прийняті рішення, розмежування компетенції різних органів, підрозділів і посадових осіб, закріплення їх у нормативно-правових актах, відповідності займаної посади, визначення основної виконавчої ланки, пропорційного застосування заходів примусу тощо. Наголошено, що структурно-організаційне удосконалення механізму протидії наркозлочинності зумовлює необхідність визначення структури ‒ провідника державної політики в даній сфері, а також суб’єктів безпосередньої протидії наркозлочинності.