Праворадикальні партії Європейського Союзу: генеза, ідеологічні маркери, електоральні результати.

Abstract

Охарактеризовано причини успіху, ідеологічні маркери та електоральні результати праворадикальних партій у країнах Європейського Союзу за результатами парламентських виборів 2019–2022 рр. (Німеччині, Франції, Швеції, Австрії, Данії, Італії, Нідерландах, Норвегії, а також в країнах Вишеградської групи). Констатовано, що в 20 європейських державах праворадикальні партії представлені в національних парламентах, беруть участь у діяльності уряду, що дозволяє стверджувати про важливі інституційні зміни в європейському партійному ландшафті. Виокремлено наступні особливості функціонування праворадикальних партій у країнах Євросоюзу: 1) реновацію у програмах ціннісних постулатів консерватизму в умовах постіндустріального суспільства; 2) публічне дистанціювання таких партій від фашизму та нацизму; 3) демаргіналізацію «нових правих», подолання ними «санітарних кордонів»; 4) протистояння праворадикальних партій з мейнстримними в рамках національних виборчих кампаній. Досліджено чотири періоди в розвитку праворадикальних партій у Європейському Союзі. Констатовано, що останній період, який бере початок з 2010 р. характеризується такими ознаками: а) нові партії правого спрямування стають повноправними партнерами мейстримних партій у формуванні урядових коаліцій; б) традиційні партії «запозичують» у нових популістських правих партій програмні положення і виборчі гасла; в) збільшується електоральна підтримка вказаних партій на національних парламентських виборах та виборах до Європарламенту, і як наслідок вони стають впливовими гравцями національних європейських політій.