Інноваційні підходи до побудови інтегративних тематичних мінікурсів для підвищення кваліфікації викладачів в умовах війни

Abstract

Вибір тематики дослідження зумовлений тим, що підготовка викладача до діяльності в умовах війни потребує теоретичного обґрунтування й коригування її змісту, обсягу та методичних основ. На професіоналізм викладача впливають як сучасні світові інтеграційні процеси щодо забезпечення якості вищої освіти, так і спроможність діяти в екстремальних умовах. З’ясовано, що сучасні процеси у суспільстві породжують запити щодо створення нових та вдосконалення існуючих технологій формування інноваційної освітньої діяльності. Серед низки показників можливостей інноваційного розвитку у вищій школі виокремлено модернізацію структури навчально-методичних комплексів для забезпечення їх гнучкості та ефективності. З цією метою розглянуто можливість запровадження інтегративних мініспецкурсів у систему підвищення кваліфікації педагогів вищої школи. Інтегративні курси розглядаються як дидактична система, в якій виявлено закономірності та випадковості інтегративного підходу у формуванні її змісту. Інтегративний курс на методологічному рівні розглядається як єдине ціле з появою нової якості за рахунок інакшого способу зв’язку елементів, які складають його міждисциплінарний зміст. Важливість світоглядної функції інтегративного курсу показано з позиції формування в викладачів інтегративних методологічних знань. Сформульовано концептуальні засади проектування інтегративних курсів; розроблено критерії доцільності впровадження в освітній процес; виокремлено важливі характеристики та використано до їх побудови низку методологічних підходів: системний, інформаційний, структурний, модельний, інтегративний. Ключовим критерієм конструювання інтегративного мінікурсу вибрано критерій оптимальності. Важливим етапом було моделювання функціональних характеристик та дієвості інтегративного мінікурсу. З’ясовано, що він слугує забезпеченням інтегративних методологічних знань. Виокремлено аксіологічну функцію інтегративного мінікурсу, яка полягає у формуванні глобальних цінностей людини. Показано, що розвиток педагогічного професіоналізму викладача відбувається в умовах постійних змін діяльнісних структур і функціональних меж, за яких необхідно самовизначатися, і забезпечується взаємодією природних процесів, пов’язаних з активністю особистості та штучних процесів, пов’язаних з активністю середовища. З цією метою здійснено психологічне обґрунтування цілей вивчення мінікурсу, що випливає з вимог урахування реальної ситуації в суспільстві. Показано, що його вивчення розвиватиме готовність викладачів формувати психолого-педагогічну компетентність завдяки мотиваційній, когнітивній, діяльнісній та особистісній складовим.