Особливості правотворчої практики у сфері подальшого врегулювання альтернативних способів вирішення публічних спорів та конфліктів

Abstract

У статті визнано різноманітний (різноспрямований) характер процесу правотворчості ураховуючи самі риси (природу) правового унормування та процесуалізації альтернативних способів вирішення правових спорів та конфліктів, який характеризується складністю та багаторівневістю. Виокремлено напрями формування правових норм, що спрямовані на врегулювання альтернатив-них способів вирішення спорів та конфліктів. А саме звернуто увагу, що правове унормування альтернативних способів вирішення правових спорів та конфліктів здійснюється через визнання, встановлення та санкціонування правових норм, які спрямовані на регулювання такої діяльності. Визнання згадуваних вище правових норм відбувається державою за допомогою діяльності законотворчого органу шляхом визнання природних прав у цій сфері, адже підґрунтям для формування альтернативних способів вирішення правових спорів та конфліктів виступають такі природні права й свободи як право на суд, свобода договору, право на захист своїх прав та свобод усіма не забороненими засобами. У механізмі правового регулювання альтернативних способів вирішення спорів та конфліктів другим і основним напрямом виступає діяльність держави зі встановлення відповідних правових норм, адже держава, розробляючи проекти відповідних законів, з одного боку визнає природні права на суд, на захист, на свободу договору та ураховує існуючи позитивні соціальні практики, що склались у цій сфері, а також виходячи з об’єктивних потреб та власних інтересів та інтересів суспільства, встановлює нові правила, що спрямовані саме на інтереси соціуму. У механізмі правового оформлення альтернативних способів вирішення спорів та конфліктів третім напрямом є санкціонувальна практика. Визначено, що у цьому разі первинною є природа таких видів діяльності та рівень їх правового унормування та процесуалізації. При цьому, вказані два аспекти суттєво взаємопов’язані й впливають один на одного. З одного боку альтернативне вирішення спорів та конфліктів передбачає застосування особливих методів, форм, залучення особливих суб’єктів, що вказує на їх відокремленість від традиційних напрямів процесуальної діяльності. З іншого - тенденції останнього часу вказують на їх поширення, популяризацію, що неминуче ставить питання про їх співвідношення з процесуальною діяльністю та власне про їх процесуалізацію, яка спрямована на їх легалізацію.

The article recognizes the diverse (multidirectional) character of the law-making process, taking into account the very features (nature) of legal regulation and proceduralization of alternative ways of resolving legal disputes and conflicts, which is characterized by complexity and multi-levels.The directions of the formation of legal norms aimed at the settlement of alternative ways of resolving disputes and conflicts are highlighted. In particular, it is noted that the legal regulation of alternative methods of resolving legal disputes and conflicts is carried out through the recognition, establishment and sanctioning of legal norms aimed at regulating such activities. The recognition of the above-mentioned legal norms occurs by the state with the help of the activity of the law-making body through the recognition of natural rights in this area, because such natural rights and freedoms as the right to a court, freedom of contract, the right to protect one’s rights are the basis for the formation of alternative ways of resolving legal disputes and conflicts and freedoms by all non-prohibited means. In the mechanism of legal regulation of alternative methods of resolving disputes and conflicts, the second and main direction is the activity of the state to establish relevant legal norms, because the state, developing drafts of relevant laws, on the one hand recognizes the natural rights to a court, to defense, to freedom of contract and takes into account the existing positive social practices developed in this area, as well as based on objective needs and own interests and the interests of society, establishes new rules aimed specifically at the interests of society. Sanctioning practice is the third direction in the mechanism of legal registration of alternative methods of resolving disputes and conflicts.It was determined that in this case the nature of such activities and the level of their legal regulation and proceduralization are primary. At the same time, these two aspects are significantly interconnected and influence each other. On the one hand, alternative resolution of disputes and conflicts involves the use of special methods, forms, involvement of special subjects, which indicates their separation from traditional areas of procedural activity. On the other hand, recent trends point to their spread and popularization, which inevitably raises the question of their relationship with procedural activity and, in fact, of their proceduralization, which is aimed at their legalization.