Темні регістри Потушнякового слова

Abstract

Стаття написана у психолінгвістичному плані і спрямована на аналіз прихованих психологічних рис у художньому мовленні. У статті прокоментовано явище психологічної акцентуації в лінгвістиці та психології, охарактеризовано психологічні складники «темних» текстів. На матеріалі новелістики відомого закарпатського митця Ф. Потушняка схарактеризовано мовні факти, які засвідчують приховану акцентуацію. Встановлено кореляційні зв’язки між лінгвістичними ознаками його текстів та психологічними параметрами наратора-акцентуанта. Критичне оцінювання мовної мистецької творчості з використанням сучасних методик дає змогу виявити неусвідомлені автором пережиті емоції та приховані психологічні риси. Темні регістри Потушнякового мовлення спричинені прихованою епілептоїдною акцентуацією, що на рівні тексту втілилася у трагічних мотивах, стилізації під село, лексиці на позначення смерті, неприємного запаху, темноти, на портретуванні позитивних персонажів у непривабливому світлі, зловживанні розділовими знаками, добре структурованому мовленні. Соціальне оточення та тодішня політична система могли стати тим травматичним середовищем, що активізувало приховану акцентуйованість, а творчість відіграла терапевтичну роль, яка допомогла митцеві залишатися психологічно здоровим. Перспективу дослідження вбачаємо у виявленні мовних знаків закодованої епілептоїдності на матеріалі інших творів письменника.