Державно-правовий механізм забезпечення свободи підприємництва в умовах воєнного стану

Abstract

У статті досліджено державно-правовий механізм забезпечення свободи підприємницької діяльності в умовах дії правового режиму воєнного стану, а також проаналізовані заходи, необхідні для забезпечення такої свободи. Констатовано, що право на свободу підприємницької діяльності не належить до абсолютних прав особи, тому може піддаватися певним законодавчо визначеним обмеженням, особливо під час дії правового режиму воєнного стану. З’ясовано, що визначення загальних часових, змістовних «дозволів» і «заборон» у сфері забезпечення свободи підприємницької діяльності на загальнодержавному рівні і в мирний, і у військовий час здійснюється правовими актами глави держави, парламенту, уряду і центральних органів виконавчої влади, натомість «конкретизація» цих «дозволів» і «заборон» у сфері розвитку підприємництва, а також його практичне забезпечення, здійснюється низовою вертикаллю органів державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, зокрема, й засобом прийняття ними певних регуляторних актів. Зроблено висновок, що стан справ із забезпечення свободи підприємництва в Україні під час дії правового режиму воєнного стану погіршився, порівняно з мирним часом. Причиною цього є не тільки війна або прогалини чи низька якість правового регулювання цих відносин, а здебільшого корупція і неналежна правозастосовна практика з боку органів публічної влади та їх посадових осіб. Запропоновано систему кроків, необхідних для забезпечення свободи підприємницької діяльності та оптимізації функціоналу державно-правового механізму в Україні в цьому сегменті економічних відносин. Такими кроками є: дієве і системне знищення корупції; максимальна мінімізація суб’єктного складу та управлінського впливу у відносинах, пов’язаних з ліцензійно-документальним супроводом підприємницької діяльності; автономний і рівновіддалений від уряду, міністерств, інших державних органів незалежний системний моніторинг за витратами бюджетних коштів, інвестиційних та інших фінансових ресурсів, звернених до сфери підприємницької діяльності, за безпосередньої участі громадських активістів та іноземних партнерів; посилення відповідальності за корупційну діяльність чи будь-яку причетність до неї; посилення вимог до формування суддівського корпусу та його відповідальності тощо.

The article examines the state-legal mechanism for ensuring freedom of entrepreneurial activity in the conditions of the legal regime of martial law, as well as analyzes the measures necessary to ensure such freedom. It was established that the freedom of entrepreneurial activity does not belong to the absolute rights of a person, therefore it can be subject to certain legally defined restrictions, especially during the operation of the legal regime of martial law. It was found that the definition of general temporal, substantive «permits» and «prohibitions» in the sphere of ensuring freedom of entrepreneurial activity at the national level both in peacetime and in wartime is carried out by legal acts of the head of state, parliament, government and central executive bodies, instead «сoncretization» of these «permits» and «prohibitions» in the sphere of entrepreneurship development, as well as its practical support, is carried out by the grassroots vertical of state executive authorities, local self-government bodies and their officials, in particular, by means of their adoption of certain regulatory acts. It was concluded that the state of affairs for ensuring the freedom of entrepreneurship in Ukraine during the legal regime of martial law worsened, compared to peacetime. The reason for this is not only war or gaps or low quality of legal regulation of these relations, but mostly corruption and improper law enforcement practices on the part of public authorities and their officials.A system of steps necessary to ensure the freedom of entrepreneurial activity and to optimize the functionality of the state-legal mechanism in Ukraine in this segment of economic relations is proposed.There are such steps: effective and systematic destruction of corruption; maximum minimization of subject composition and managerial influence in relations related to licensing and documentary support of entrepreneurial activity; autonomous and equidistant from the government, ministries, and other public authorities, independent systematic monitoring of the expenditure of budget funds, investment and other financial resources directed to the sphere of entrepreneurial activity, with the direct participation of public activists and foreign partners; increased responsibility for corrupt activity or any involvement in it; strengthening the requirements for the formation of the judicial corps and its responsibility.