Прогалини законодавства у сфері виплати аліментів дружині під час вагітності

Abstract

Стаття присвячена дослідженню повноті реалізації вагітною жінкою свого права на утримання від чоловіка з яким перебуває у зареєстрованому шлюбі, а також отримання аліментів від чоловіка з яким шлюб не зареєструвала, але тривалий період часу проживала однією сім’єю. Розглянуто проблему щодо визначення моменту виникнення права на утримання, а також виявлено прогалини в законодавстві по питанні сплати коштів вагітній дружині. Адже, у частині 1 статті 79 Сімейного кодексу України викладено положення про те, що аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, а у частині 5 статті 84 Сімейного кодексу України зазначається, що аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Із аналізу вказаних положень виникає питання щодо визначення моменту присудження та сплати аліментів. Адже кошти на своє утримання жінка потребує негайно і чекати до народження дитини вона не має змоги. З’ясовано, що заяву до суду про надання утримання жінка зможе подати лише після отримання письмових доказів, що підтверджують її вагітність. Тому звернутися до суду з позовом до чоловіка про надання кошів на утримання жінка має змогу значно пізніше, ніж вагітність буде виявлена. Також, проблемою є те, що аліментні зобов’язання виникають лише між чоловіком та дружиною, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, а та жінка, яка проживала певний період часу з чоловіком та завагітніла позбавляється права на утримання на період вагітності. Тому, у даній статті пропонується зрівняти у реалізації права на утримання усіх жінок, незалежно від того чи перебували вони у зареєстрованому шлюбі з чоловіком чи ні. Основним є те, що позивачка повинна довести спільне проживання та факт вагітності. Також у статті проаналізовано судову практику щодо визначення оціночного поняття «тривалість спільного проживання» та з’ясовано, що тривалість спільного проживання повинно обчислюватися не кількістю прожитих років, а документами, які чоловік та жінка можуть пред’явити у суді як доказову базу того, що ці особи проживали однією сім’єю, вели спільний побут та мали взаємні права та обов’язки.

The article is devoted to the investigation of the full implementation by a pregnant woman of her right to maintenance from the husband with whom she is in a registered marriage, as well as receiving alimony from the husband with whom she did not register the marriage, but lived in the same family for a long period of time. The problem of determining the moment of emergence of the right to maintenance was considered, as well as gaps in the legislation on the issue of payment of funds to a pregnant wife were identified. After all, part 1 of article 79 of the Family Code of Ukraine states that alimony is awarded to one of the spouses by a court decision from the date of filing the claim, and part 5 of article 84 of the Family Code of Ukraine states that alimony awarded to the wife during pregnancy are paid after the birth of the child without an additional court decision. The analysis of the specified provisions raises the question of determining the moment of award and payment of alimony. After all, a woman needs funds for her maintenance immediately and she cannot wait until the birth of a child. It was found out that a woman will be able to submit an application to the court for maintenance only after receiving written evidence confirming her pregnancy. Therefore, a woman can apply to the court with a lawsuit against her husband for her maintenance funds much later, before the pregnancy will be discovered.Also, the problem is that alimony obligations arise only between a husband and wife who are in a registered marriage, and a woman who lived with her husband for a certain period of time and became pregnant is deprived of the right to maintenance during pregnancy. Therefore, this article proposes to arrange the right to maintenance for all women, regardless of whether they were in a registered marriage with a man or not. The main thing is that the plaintiff must prove cohabitation and the fact of pregnancy.The article also analyzed judicial practice regarding the definition of the evaluative concept of “duration of cohabitation” and found out that the duration of cohabitation should be calculated not by the number of years lived, but by documents that a man and a woman can present in court as evidence that these persons lived as one family, led a common life and had mutual rights and obligations.