Договір про неконкуренцію (NCA): окремі правові аспекти

Abstract

В даній статті розглядається договір про неконкуренцію як один з різновидів зобов’язань з негативним змістом. Досліджуються наукові підходи до визначення правової природи договору про неконкуренцію. Обґрунтовується наукова позиція про те, що договір про неконкуренцію за правовою природою є одним з видів зобов’язань з негативним змістом, оскільки в договорі про неконкуренцію боржник бере на себе зобов’язання утримуватися від здійснення діяльності подібної до діяльності юридичної особи, працівником якої він був, не розголошувати конфіденційну інформацію, не створювати самостійно юридичну особу з подібним предметом діяльності. В статті проведено аналіз положень законодавства західних країн щодо особливостей укладення договору про неконкуренцію, зокрема розглядається законодавство Італії, США, Франції, Казахстану. Виходячи з аналізу законодавства західних країн висуваються певні критерії для визнання договору про неконкуренцію дійсним, так договір повинен діяти протягом трудових відносин, укладатися в письмовій формі, передбачати певну винагороду, мати встановлені межі об’єкту, періоду чи території. Аналізується правове положення договору про утримання від вчинення конкурентних дій щодо резидента Дія Сіті. В статті дається правова характеристика договору про утримання від конкурентних дій щодо резидента Дія Сіті, договір є поіменованим, відплатним, укладається в письмовій формі. Визначені істотні умови договору до яких відносяться строк зобов’язання, територія, на яку поширюється дія зобов’язання, вичерпний перелік видів діяльності, що вважаються конкуруючою діяльністю, матеріальні блага, які фахівець отримує у відплату за зобов’язання утримуватися від вчинення конкурентних дій. Проводиться аналіз судової практики з питань порушення договорів про неконкуренцію, практика судів є неоднозначною. Тому вказаний вид договору потребує теоретичних досліджень його правової природи і умов застосування.

This article examines the non-competition agreement as one of the types of obligations with a negative content. It investigates the scientific approaches used to determine the legal nature of a non-competition agreement, establishing that it falls under the category of obligations with a negative meaning. The non-competition agreement requires the debtor to abstain from engaging in activities similar to those of the former employer, refrain from disclosing confidential information, and avoid independently establishing a legal entity with a similar scope of activities.The article analyzes the provisions of the legislation in Western countries concerning the specificities of concluding a non-competition agreement. Specifically, the legislations of Italy, the USA, France, and Kazakhstan are considered. Based on this analysis, certain criteria are proposed for recognizing a non-competition agreement as valid. These criteria include that the agreement must be valid for the duration of the employment relationship, be executed in writing, provide for a specified remuneration, and establish clear boundaries regarding the object, period, or territory.Additionally, the article examines the legal aspect of the contract that refrains from competitive actions against a resident of Diya City. This contract is described as retaliatory and concluded in writing. The essential terms of the contract, such as the duration of the obligation, the applicable territory, an exhaustive list of competitive activities, and the material benefits received by the specialist in return for refraining from competitive actions, are defined.Furthermore, the article carries out an analysis of judicial practices regarding the violation of non-competition agreements, revealing an ambiguous nature of court decisions. As a result, this type of contract necessitates theoretical studies of its legal nature and the conditions of its application.