Потреба в удосконаленні законодавства про допомогу внутрішньо переміщеним особам

Abstract

У статті було поставлено мету – провести аналіз відносин, пов’язаних із наданням та потребою у державній підтримці ВПО та окремих категорій осіб, які постраждали від військової агресії, аналіз положень нормативних актів, міркувань і пропозицій вчених та практиків, на основі чого – зробити пропозиції з удосконалення державної підтримки ВПО та інших категорій осіб, які постраждали від воєнних дій. Для досягнення мети було застосовано комплекс загальновідомих методів пізнання. Завдяки цьому було проаналізовано чинне українське законодавство, яке встановлює правила, за якими ВПО отримують державну підтримку, на практичних прикладах показано суперечливі і навіть недоречні моменти, які містилися у постанові КМУ «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 1 жовтня 2014 року та які містяться у чинній постанові КМУ від 20 березня 2022 року No 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам». У статті показано, що часто держава надає допомогу не тим особам, які її потребують, тоді як останні часто залишаються без допомоги. Прийняттям КМУ постанови від 20 березня 2022 року No 332 держава по суті порушила принцип рівності громадян, розділивши ВПО на дві категорії – ВПО, які стали такими до 24 лютого 2022 року, та ВПО, які стали такими після 24 лютого 2022 року. При цьому другі знаходяться у значно більш привілейованому положенні у порівнянні із першими та взагалі із багатьма іншими категоріями громадян України, які постраждали вій військової агресії російської федерації. З метою відновлення дії принципу соціальної справедливості по відношенню до ВПО та інших громадян України у статті було запропоновано законодавцю додати до постанови КМУ від 20 березня 2022 року No 332: прив’язки надання державних виплат і надання державної допомоги працездатним особам із зобов’язанням їх офіційного працевлаштування; норм про можливість ВПО, які отримали цей статус до 24 лютого 2022 року, проте втратили право на отримання державної допомоги, повернути державну фінансову допомогу у випадку їх працевлаштування та соціалізації у місці їх фактичного проживання на території України, підконтрольній офіційній державній владі; положень про більш активну перевірку офіційно визначених місць проживання ВПО та об’єктів належного їм нерухомого майна на території, підконтрольній офіційній державній владі, із можливістю позбавлення таких осіб державної фінансової допомоги та місць безкоштовного проживання і харчування у випадку встановлення фактів фактичного проживання у цих об’єктах родичів ВПО, самих ВПО або орендаторів. Зроблені пропозиції мають сприяти забезпеченню дотримання принципу соціальної справедливості та наведенню ладу у справі надання державної допомоги ВПО.

The goal of the article was to conduct an analysis of relations related to the provision and need for state support for IDPs and certain categories of persons who suffered from military aggression, an analysis of the provisions of normative acts, considerations and proposals of scientists and practitioners, based on which - to make proposals on improving state support for IDPs and other categories of persons affected by military operations. To achieve the goal, a complex of well-known cognitive methods was applied. Thanks to this, the current Ukrainian legislation was analyzed, which establishes the rules according to which IDPs receive state support, and practical examples showed contradictory and even inappropriate points contained in the resolution of the CMU “On providing monthly targeted assistance to internally displaced persons to cover living expenses, in including for the payment of housing and communal services” dated October 1, 2014 and which are contained in the current resolution of the CMU dated March 20, 2022 No. 332 «Some issues of payment of housing allowance to internally displaced persons». The article shows that the state often provides assistance to the wrong people who need it, while the latter often remain without assistance. With the adoption of Resolution No. 332 of March 20, 2022 by the CMU, the state essentially violated the principle of equality of citizens by dividing IDPs into two categories - IDPs who became such before February 24, 2022, and IDPs who became such after February 24, 2022. At the same time, the latter are in a much more privileged position compared to the former and in general to many other categories of Ukrainian citizens who suffered from the russian federation’s military aggression. In order to restore the effect of the principle of social justice in relation to IDPs and other citizens of Ukraine, the article proposed to the legislator to add to the Resolution of the CMU of March 20, 2022 No. 332: links the provision of state benefits and the provision of state assistance to able-bodied persons with the obligation of their official employment; norms on the possibility of IDPs who received this status before February 24, 2022, but lost the right to receive state aid, to return state financial aid in the event of their employment and socialization in the place of their actual residence on the territory of Ukraine under the control of the official state authorities; provisions on more active inspection of officially designated places of residence of IDPs and objects of immovable property belonging to them in the territory under the control of the official state authorities, with the possibility of depriving such persons of state financial assistance and places of free accommodation and food in case of establishing the facts of actual residence in these objects properties of relatives of IDPs, IDPs themselves or tenants. The proposals made should contribute to ensuring compliance with the principle of social justice and bringing order to the provision of state assistance to IDPs.