Широкомастабне вторгнення Росії в Україну у контексті реакції з боку світової карпаторусинської громадськості (дискурс-аналіз проблеми)

Abstract

У статті розглянуто особливості реакції світової карпаторусинської громадськості на широкомасштабне вторгення Росії в Україну з 24 лютого 2022 року. Автором здійснено дискурс-аналіз заяв і звернень різних громадських організацій та лідерів думок у середовищі карпатських русинів України та світу. Звертається увага на те, що вже в перші дні воєнної агресії серед карпаторусинської громадськості було засуджено дії Росії. Серед перших, хто відреагували на події в Україні були: Петро Медвідь (Словацька Республіка), Інтернет-проєкт «rueportal» (Юрій Капац; Чеська Республіка), організації «Стоварышіня лемків» і «Руська Бурса» (Респубілка Польща), засновник «Rusyn Literature Society» Старік Поллок (США), очільник Народної Ради Русинов Закарпаття Євген Жупан (Закарпатська область України). Лише згодом із народом України солідаризувалися представники Світової Ради русинів як мега-організації світового карпаторусинства. Однак лідери цієї громадської структури й надалі наголошували на проблемі офіційного визнання карпатських русинів як окремої етнічної групи в Україні. Констатовано, що у середовищі карпаторусинської громадськості Чехії, Румунії та Сербії чи не найбільш виражені проросійські настрої, що зумовлено налагодженими зв’язками окремих карпаторусинських лідерів у Росії. Це відображається у відкритій інформаційній підтримці російської воєнної інвазії в Україну з 24 лютого 2022 року окремими лідерами карпаторусинського руху, зокрема, Василем Джуганом і Михайлом Тяском (Чеська Республіка), Михайлом Лауруком, Маріусом Семенюком і Павлом Романюком (Румунія). Також про це засвідчує дипломатична мовчанка з боку лідерів громадськості в середовищі руснаків Сербії. У статті зазначається про звернення голови Крайового товариства подкарпатських русинів Миколи Бобинця на адресу лідерів карпаторусинської громадськості в Росії. Також йдеться про засудження нелеґітимного «лідерства» в карпаторусинському громадському русі Петра Гецка з боку молодого блогера Михайла Лижичка (Мигаля Кушницького).