Порівняльний аналіз політичного представництва міноритарних етнічних груп в Словацькій Республиці та Україні (за результатами експертного опитування)

Abstract

У статті проаналізовано актуальну проблематику політичного представництва міноритарних етнічних груп Словацької Республіки та України. Автор базує власне дослідження на результатах експертного анкетування, яке було проведено в обох країнах. Незважаючи на різницю в чисельності населення, Словаччину та Україну зараховують до одного типу країн із поліетнічним складом населення. Опитування засвідчило високий рівень довіри до функціонування етнополітичних партій, особливо на рівні регіону та муніципалітетів. Особливий акцент зроблено на політизації угорської, ромської та русинської етнічних громад. Громадсько-політичну діяльність угорської етнічної спільноти Словаччини та України як словацькі (92%), так і українські (88%) респонденти визначають найбільш успішною. Такій оцінці сприяло, зокрема, парламентське представництво партії «Міст» / MOST–HÍD (2010–2020). Високі оцінки політичної репрезентації угорців України пов’язані з понад 30-літньою активною діяльністю КМКС – Товариства угорської культури Закарпаття / KMKSZ – Kárpátaljai Magyar Kulturális Szövetség, 15-річною активністю «КМКС «Партія угорців України» та Демократичної партії угорців України; діяльністю на Закарпатті понад 20 угорських національно-культурних товариств. До менш активних у політичній сфері суспільства етнічних меншин словацькі експерти зараховують русинів, українців і ромів, українські респонденти – росіян, кримських татар, євреїв, ромів та ін. Політичні партії «Ромська ініціатива Словаччини» / Rómska iniciatíva Slovenska та Партія ромської коаліції / Strana rómskej koalície втратили електоральні симпатії. Намагання політичної самоорганізації в рамках Піддуклянської демократичної громади» / Podduklianska demokraticka hromada, політичних партій «Регіональний демократичний рух – Схід» / Regionálne demokratické hnutie – Východ та «Наш край» / Náš kraj не принесло практичного результату для русинської етнічної громади Східної Словаччини. Зареєстрована на початку 2016 року Циганська партія України нині не проявляє політичної активності. Політизація діяльності русинських громадських організацій в Україні, спроби створення політичних партій в 1992, 1995 та 2002 роках призводили до звинувачень русинських лідерів у сепаратизмі. Серед причин успішності в громадсько-політичній сфері словацькі респонденти в першу чергу називають самостійну мобілізацію місцевих громад (44%), державну підтримку (32%), харизму лідерів (28%), підтримку з боку інших держав (20%) та міжнародних фондів (20%). З іншого боку, найбільш вагомою причиною громадсько-політичної успішності етнічних громад України респонденти називають «підтримку з боку інших держав» (60%). Про самостійність у мобілізації громад етнічних меншин говорять 36%, а роль фінансування з боку міжнародних фондів – 32% опитаних. Лише 8% зазначають місце державної підтримки у діяльності меншин; 8% визначають харизму етнополітичних лідерів; 24% вказують на роль усіх наведених чинників етнополітичної мобілізації. На наш погляд, різниця у відповідях словацьких і українських респондентів засвідчує різні ступені розвитку громадянського суспільства та правової держави в Словацькій Республіці та Україні.