Інституційні механізми етнополітики та політична репрезентація етнічних меншин Словацької Республіки

Abstract

Стаття присвячена актуальним проблемам інституційних механізмів етнополітики та політичного представництва етнічних меншин Словацької Республіки. Мета роботи полягає у висвітленні структурно-функціональної моделі інституційних механізмів етнополітики та її впливу на політичну репрезентацію етнічних груп як суб’єктів політики Словаччини. Автор використовує методики статистичного аналізу та структурно-функціональний підхід. Мовами меншин у Словаччині визнані дев’ять мов: болгарська, чеська, хорватська, угорська, німецька, польська, ромська, русинська та українська. На офіційному рівні мова національних меншин вживається в населених пунктах, де їх частка перевищує 15%. Законодавство про підтримку культури національних меншин пропорційно до чисельності етнічних громад передбачає розподіл державних коштів для тринадцяти меншин. У структурі етнополітичного менеджменту виділяються: 1) законодавчий рівень (Комітет Національної Ради з прав людини та національних меншин); 2) виконавчий рівень (Рада уряду з прав людини, національних меншин та ґендерної рівності; уповноважений представник уряду в справах національних меншин; урядовий уповноважений з питань ромських громад). Угорська етнічна громада представлена в парламенті, регіональних та місцевих органах влади. Найбільш потужними політичними силами угорців Словаччини є політична партія «Most–Híd» (Міст) та партія угорської громади. Угорський християнсько-демократичний альянс не має суттєвої підтримки електорату. Ромська етнічна меншина, не дивлячись на значну кількість потенційних виборців, не представлена в Національній Раді Словаччини. Найбільш авторитетна політична партія – Ромська громадська ініціатива – з кожним роком втрачала підтримку на парламентських виборах. Русинсько-українська меншина є сегментованою на рівні двох громадських організацій – Русинська оброда та Союз русинів-українців. Незважаючи на спроби (Піддуклянська демократична громада; «Регіональний демократичний рух – Схід»; політична партія «Наш край»), меншина так і не змогла організувати дієву політичну партію, яка б репрезентувала інтереси автохтонного русинсько-українського населення Східної Словаччини.