Державна служба як соціально-правовий інститут і професійна службова діяльність

Abstract

Розбудова Української держави після проголошення незалежності України, процеси інтеграції до світової спільноти ставлять перед Україною нові виклики, одним з яких можна вважати потребу в оптимізації здійснення державою своїх функцій, зокрема за допомогою державного апарату. Виникає потреба розглянути питання щодо подальших шляхів удосконалення інституту державної служби з огляду на низку сутнісних моментів, які нині є не висвітленими, або ж висвітленими частково. У статті акцентується увага на соціальному, правовому аспекті державної служби, визначенні загальні особливості. Соціальний характер функціонування державної служби визначається демократичними процедурами та стилем управління діяльності державних службовців: колективність у прийнятті адміністративного рішення; звітування та контроль за виконанням рішень; наявність прямого зв’язку із суспільством та інші. Соціальними задачами державної служби можна віднести захист та реалізацію інтересів, прав, свобод громадян; ефективне рішення соціальних задач і зобов’язань держави перед суспільством; забезпечення соціальних державних послух таких як охорона здоров’я, освіта, безпека; вирішення соціальних конфліктів у суспільстві; усунення безробіття; забезпечення рівного доступу громадян до державної служби. Можна стверджувати, що в очах населення країни державний службовець уособлює собою державу, а його посадова поведінка для громадян має велике значення. У повсякденній свідомості часто саме психологічні та моральні, а не професійні і ділові, якості представників державної служби більше за все визначають ставлення населення до оцінки роботи державного органу влади і управління. Державна служба продовжує і завершує організацію механізму держави, робить її готової і придатною до практичної реалізації завдань і функцій держави. У процесі становлення та розбудови державності будь-якого виду, саме державна служба виступає в якості найпершого організаційного засобу виконання державою своїх цілей.

The development of the Ukrainian state after the declaration of Ukraine’s independence, the processes of integration into the world community pose new challenges to Ukraine, one of which can be considered the need to optimize the state’s performance of its unctions, in particular with the help of the state apparatus. There is a need to consider the issue of further ways to improve the civil service institute in view of a number of essential points that are currently not covered, or partially covered. The article focuses attention on the social and legal aspects of public service, defining general features. The social nature of the functioning of the civil service is determined by democratic procedures and the management style of civil servants: collectivity in making administrative decisions; reporting and control over the implementation of decisions; presence of direct connection with society and others. The social tasks of the civil service include the protection and implementation of the interests, rights, and freedoms of citizens; effective solution of social tasks and obligations of the state to society; provision of social state obligations such as health care, education, security; solving social conflicts in society; elimination of unemployment; ensuring equal access of citizens to public service. It can be argued that in the eyes of the country’s population, a civil servant represents the state, and his official behavior is of great importance to citizens. In everyday consciousness, it is often the psychological and moral, rather than the professional and business, qualities of civil service representatives that most determine the attitude of the public to the evaluation of the work of the state authority and management. The civil service continues and completes the organization of the state mechanism, makes it ready and suitable for the practical implementation of state tasks and functions. In the process of formation and development of statehood of any kind, it is the civil service that acts as the first organizational means for the state to fulfill its goals.