Між локал-патріотизмом та етносепаратизмом: case-study Підкарпатської республіканської партії

Abstract

21 березня 1992 року в Мукачеві відбувся установчий з’їзд політичної сили, яку офіційно назвали «Подкарпацька республіканська партія». В активі Підкарпатської республіканської партії (ПРП) було більше 150-ти чоловік, але de facto заяви в партію написали 59 осіб. Практично до середини 1990-х років ця група активістів, яка формувалася довкола партії на початку 1992 року, діяла досить ефективно. В планах ПРП, яку очолив Василь Заяць, були окреслені головним чином масові й організовані форми політичних дій, що передбачали громадянський спротив. Такий, досить жорский дискурс етносепаратизму Василя Заяця та його прихильників в окремій публікації дозволив нам включити його до напряму діячів «радикального політичного русинства». Водночас, після неодноразових бесід, запису та публікації інтерв’ю з Василем Заяцем, для нас стали більш, ніж зрозумілими висновки краєзнавця Дмитра Попа про лідера ПРП як «безневинного радикала».