Неорусинство на Закарпатті як латентний фактор дезінтеграційної загрози єдності українського етнонаціонального простору

Abstract

Проблема неорусинства / політичного русинства з 1990 року перманентно актуалізується в громадсько-політичному просторі України. Контроверсійною залишається проблема русинської етноідентичності, питання самоврядності та «закарпатського сепаратизму». На сучасному етапі українського державотворення через окремих одіозних лідерів неорусинство відкрито проявляло саме останній, епатажний формат. Підходячи до аналізу комплексно, автор розглядає проблему в контексті соціального конструювання різнопланових векторів неорусинства: етнокультурного, локал-патріотичного та радикального. Йдеться також про довготривале modus vivendi проросійської та проєвроатлантичної геополітичних течій у неорусинському громадському cередовищі, яке порушено тільки в останні роки в зв’язку з військовою підтримкою етносепаратистських рухів у Криму та на Сході України з боку Російської Федерації. Робиться висновок про пошук нової моделі узгодження закарпатоукраїнської регіональної та загальноукраїнської ідентичностей. Як приклад наводиться етнополітичний досвід Польщі щодо інституційного закріплення статусу національних, етнічних та мовних груп держави. Такий формат дозволяє побудувати інклюзивну модель постмодерної європейської політичної нації.