Етномовні асиміляційні процеси в українській громаді повіту Марамуреш (Румунія)

Abstract

Проведене дослідження етномовних проблем у середовищі української національної меншини повіту Марамуреш засвідчує, що відповідну проблематику варто аналізувати на мікрорівні, з’ясовуючи багатоаспектність білінгвізму в цьому регіоні. Поряд із діалектною україномовною повсякденною практикою спілкування українці сільської місцевості Марамуреша поступово сформували подвійну (бінарну) мовну ідентичність або ж білінгву. Поділ опитаних на чотири вікові групи (до 20 років; 20-40 років; 40-60 років; старші 60-ти років) дозволив детально проаналізувати мовну ідентифікацію у порівняльному аспекті. Аналіз проблеми у середовищі опитаних до 20 років засвідчує, що відбувається витіснення материнської мови за рахунок домінування державної мови. Серед молодого покоління (фактично, дітей та підлітків) найменшою є частка тих, хто досконало володіє українською мовою (87,5%). Умови отримання освіти, перспективи подальшого працевлаштування зумовлюють пріоритетність державної мови для опитаних. Як показали підрахунки, для цієї групи найбільш високими є показники румуномовного спілкування з батьками (15%), братами та сестрами (20%). Вкрай значним є показник румуномоної лічби (77,5%). Отож, підростаюче покоління з одного боку, добре інтегрується в румунський соціум, з іншого, втрачає етнічні маркери української етнічності. Для представників другої вікової групи (молодь від 20 до 40 років) визначальним є україномовний етнодиференціюючий чинник. Опитані є зразковими представниками білінгви, оскільки вільно спілкуються обидвома мовами. Вони декларують стовідсоткове володіння українською мовою. Однак, якщо уважно прочитати табличні дані, з’ясовується, що така самооцінка далека від реалій. Опитані на 86,1% володіють літературною українською мовою. Серед опитаних для 19,5% розмовляти румунською мовою легше. Ця ж тенденція прослідковується у оцінці спілкування з дітьми (16,7% румунською мовою). Прикметно, що така ж частка осіб цієї вікової групи, які використовують румуномовну лічбу. Для вікової групи № 3 (особи 40-60 років) рівень володіння як розмовною, так літературною українською мовою є нижчим. Представники цього покоління засвоювали мову в школі (72%) або ж у робочих колективах (23,4%). Вони частіше вживають розмовну мову (83,7%) і менше читають або пишуть українською мовою (81,4%). Румунську мову використовують при читанні періодичної преси (79%) та релігійних текстів (83,7%). Значною є частка осіб, які використовують румуномовну лічбу (18,6%) та спілкуються з дітьми державною мовою (23,3%). Опитані старшого віку (після 60-ти років) найбільшою мірою зберігають рідномовну ідентичність. Порівно з іншими групами частіше використовують українську мову у повсякденному спілкуванні (87,6%). Проте, через досить низький рівень освіченості (66,7% вміють читати й писати українською та відповідно 74% румунською мовою) практично мало використовують материнську мову на письмі або при читанні текстів. Для 18,5% опитаних пріоритетною є державна мова у спілкуванні з власними дітьми. Виявленою проблемою для цієї категорії респондентів є спілкування з внуками, які втратили україномовну ідентичність. Можна констатувати окремі загальні мовні тенденції серед українства Марамуреша, які випливають із проведеного дослідження: 1) тенденція до збільшення частотності використання української мови при збільшенні віку (тобто, чим старшою є людина, тим частіше вживає розмовну українську мову); 2) зворотна тенденція до зменшення частки осіб, які досконало володіють румунською мовою у розрізі поколінь (тим старшою є людина, тим гірше володіє державною мовою; 3) тенденція до зменшення частотності читання українських текстів для представників другої, третьої та четвертої вікових груп (тобто, чим старшим є вік людини після 20-літнього періоду, тим менше вона використовує письмо та читання українською мовою; 4) тенденція виняткової популярності та моди на державну мову для підростаючого покоління українців повіту Марамуреш. Це стимулюється державою через систему виховання та освіти, засобів масової інформації Румунії та самими батьками дітей; 5) тенденція до спілкування дорослих із дітьми державною мовою, що проявляється у дедалі зростаючій кількості дітей, які вивчають румунську мову вдома, а не у школі; 6) тенденція, яка поєднується у всіх поколіннях, а в підростаючого найбільшою мірою проявляється, це – румуномовна лічба. Цей факт ми пояснюємо інтеграцією українців Марамуреша як представників румунського соціуму в знакову систему освоєння простору і часу, тобто когнітивно-семантичну структуру домінуючої державотворчої етнічної групи / нації румунів.