Нав’язана ойконіміка як елемент бінарної структури русинської етноідентичності населення сучасного Закарпаття (до питання про поверення історичних назв населеним пунктам Закарпатської області)

Abstract

У статті висвітлюється проблематика повернення історичних назв населеним пунктам Закарпатської області. Відновлення колишніх та уточнення назв окремих населених пунктів області, їх відтворення мовами етнічних меншин, у першу чергу угорської громади краю, активно відбувалося в 1990-х роках. Відтак на рівні Закарпатської обласної влади були прийняті рішення про зміни в адміністративно-територіальному устрої області. Останні ухвали щодо цього стосуються румуновного села Нижня Апша (2003) та колишнього німецькомовного поселення Німецька Мокра (2016) у Тячівському районі. Автор констатує, що процесдекомунізації та дерадянізації в краї незавершений. Ряд сіл Закарпаття надалі зберігають визначені владою ойконіми за часів Радянського Союзу. Це стосується майже дев’яти (до грудня 2020 року) районів краю, за винятком колишніх меж Берегівського, Воловецького, Великоберезнянського та Перечинського районів. Найбільше йдеться про Виноградівщу, де навіть назва колишнього районного центру має радянізовану назву «Виноградів», в той час як більша частина населення використовує історичну назву «Севлюш». Зберігають офіційні радянізовані назви Боржавське (Велика Чингава), Олешник (Еґреш), Підвиноградів (Ардів), Чорнотисів (Чорний Ардів), Дротинці (Сірма), Хижа (Мала Тарна), Широке (Вишній Шард), Нижнє Болотне (Нижній Шард) та ін. Чимало радянізованих назв зберігається урамках колишнього Іршавського району: Вільхівка (Влахово), Кам’янське (Кивяждь), Заболотне (Шардик), Горбок (Шаркадь), Приборжавське (Заднє), Велика Розтока (Бережанська Розтока), Мала Розтока (Угочанська Розтока), Підгірне (Волоське). У межах колишнього Тячівського району зберігаються радянізовані назви сіл Лопухів (Брустури), Тарасівка (Терешул), Руське Поле (Велике й Мале Урмезієво), Добрянське (Нягово), Глибокий Потік (Стримтура).У сусідньому Рахівському районі – Верхнє Водяне (Верхня Апша), Середнє Водяне (Середня Апша), Водиця (Апшиця), Костилівка (Берлибаш), Кваси (Боркут), Ділове (Требушани). На Міжгірщині – Міжгір’я (Волове), Негровець (Верхня Колочава), Лісковець (Ляховець). На Хустщині – Олександрівка (Шандрово), Стеблівка (Салдобош), Монастирець (Моноштор). В Мукачівському районі: Бистриця (Ряпідь), Зубівка (Фогораш), Ільківці (Єнківці), Крите (Феделешівці), Кучава (Німецька Кучава), Коноплівці (Кендерешів), Чомонин (Чонгор), Щасливе (Серенчівці). На Ужгородщині – Андріївка (Андрашівці) і Чабанівка (Бачава). Ряд населених пунктів зберігають назви, які є алогічними. Йдеться про села Родниківка (Ізвор) та Родникова Ґута (Ізвор-Ґута) на Свалявщині. Російськомовний термін «родник» (українською «джерело») з’являється на початку XVIII ст., а старослов’янська назва «ізвор» зустрічається у письмових джерелах вже на початку XVI ст. Автор твердить, що паралельне використання нав’язаної радянізованої та місцевої історичної ойконіміки є складовою бінарної структури свідомості, яка відобразилася на специфіці етнічної самоідентифікації закарпатців, у першу чергу русинів. Таким чином, подвійна ойконіміка як лінгвокультурний феномен закарпатців потребує подальшого вивчення на рівні історичних, культурно-антропологічних і соціологічних студій.

The article analyzes the issue of returning historical names to the settlements of the Transcarpathian region. Restoration of the former and clarification of the names of individual settlements of the region, their reproduction in the languages of ethnic minorities, primarily the local Hungarian community was active in the 1990s. Therefore, at the level of the Transcarpathian regional authorities, decisions were made on changes in the administrative-territorial structure of the region. Recent decisions in this regard concern the Romanian village of Nyzhnia Apsha (2003) and the former German-speaking settlement of Nymetska Mokra (2016) in the Tyachiv district. The author states that the process of decommunization and de-Sovietization in the region has not completed. A number of villages in Transcarpathia still retain the oikonyms defined by the authorities during the Soviet era. This applies to almost nine (until December 2020) districts of the region, except for the former borders of Berehove, Volovets, Velykyi Bereznyi and Perechyn districts. Most of all, it is about Vynohradiv district, where even the name of the former district center has the Soviet name «Vynohradiv», while the majority of the population uses the historical name «Sevliush». The official Soviet names Borzhavske (Velyka Chyngava), Oleshnyk (Egresh), Pidvynohradiv (Ardiv), Chornotysiv (Chornyi Ardiv), Drotyntsi (Sirma), Khyzha (Mala Tarna), Shyroke (Vyshniy Shard), Nyzhne Bolotne (Nyzhniy Shard) are preserved. Many Soviet names are preserved within the former Irshava district: Vilkhivka (Vlahovo), Kamyanske (Kyviazhd), Zabolotne (Shardyk), Gorbok (Sharkad), Pryborzhavske (Zadne), Velyka Roztoka (Berezhanska Roztoka), Mala Roztoka (Uhochanska Roztoka), Pidhirne (Voloske). Within the former Tyachiv district the Soviet names of the villages of Lopukhiv (Brustury), Tarasivka (Tereshul), Ruske Pole (Velyke and Male Urmezievo), Dobryanske (Nyagovo) and Hlybokyi Potik (Strymtura) are preserved. In the neighboring Rakhiv district, these are Verkhne Vodiane (Verkhnya Apsha), Seredne Vodyane (Serednya Apsha), Vodytsa (Apshitsa), Kostylivka (Berlybash), Kvasy (Borkut), Dilove (Trebushany). In the Mizhhirya region, such settlements comprise Mizhgirya (Volove), Negrovets (Verkhnya Kolochava), Liskovets (Lyakhovets). In the Khust region, there are Oleksandrivka (Shandrovo), Steblivka (Saldobosh), Monastyrets (Monoshtor). In the Mukachevo district, there are Bystrytsia (Ryapid), Zubivka (Fogorash), Ilkivtsi (Yenkivtsi), Kryte (Fedeleshivtsi), Kuchava (German Kuchava), Konoplivtsi (Kendereshiv), Chomonyn (Chongor), Shchaslyve (Serenchivtsi). In the Uzhhorod region, such places include Andriyivka (Andrashivka) and Chabanivka (Bachava) as well. A number of settlements retain names that are illogical. These are the villages of Rodnykivka (Izvor) and Rodnykova Guta (Izvor-Guta) in the former Svalyava region. The Russian term «wellspring/ rodnik»(in Ukrainian «dzherelo») appears in the early XVIII century, while the Old Slavic term «izvor» occurs in written sources in the early XVI century. The author claims that the parallel use of imposed Soviet and local historical oikonyms is a component of the binary structure of consciousness, which impacts the specificity of ethnic self-identification of Transcarpathians, primarily of the Ruthenian ethnic group. Thus, the double oikonyms as linguistic and cultural phenomenon of Transcarpathians requires further study at the level of historical, cultural anthropological and sociological studies. Key words: Transcarpathian region, settlement, village, historical name, sovietization.