Семантично-стилістичне навантаження літературно-художніх антропонімів у романах Максима Бутченка

Abstract

Наша стаття присвячена дослідженню літературно-художніх антропонімів, які є потужним засобом характеристики героїв твору. У них знаходиться інформація про характер людини, зовнішній вигляд, її ставлення до оточуючих, належність до конкретної нації тощо. Сучасні письменники зважено ставляться до найменувань персонажів, усвідомлюючи їх роль і величезні спроможності в тексті. Романи сучасного українського письменника М. Бутченка в ономастичному плані не вивчалися. Це й зумовлює актуальність теми нашого дослідження. Наша мета – дослідити літературно-художні антропоніми, що функціонують у романах Максима Бутченка «1918. Місто надій», «Петлюра. Боротьба», «Жінка в темряві. Зелений Клин». Наше завдання – з’ясувати семантичне та образно-стилістичне навантаження літературно-художніх антропонімів, визначити їх роль у розкритті мисленнєвоемоційного світу героїв і творчому задумі автора. Доведено, що автор підбирає для своїх героїв традиційні назви, черпає з реальної антропонімії імена та прізвища, часто використовує розмовні здрібніло-пестливі форми. Імена багатьох історичних осіб стають маркерами відповідної епохи, але в романах вони наповнюються цікавими конотаціями, розкривається їх доантропонімне значення. Зафіксовано імена-символи та їх роль у формуванні образу. Значну увагу приділено аналізу літературно-художнього антропоніма Симон Петлюра, який, виходячи з досліджень істориків, став іменем-легендою. Розкрито його стилістичне значення. З’ясовано, що семантичне значення найменувань допасовується до характеру героя, його поглядів, дій та бажань. Усі літературно-художні антропоніми романів М. Бутченка мають значний характеристичний заряд і виконують найрізноманітніші функції, а ціла низка назв персонажів реалізує в тексті свою доонімну семантику. Літературно-художні антропоніми романів М. Бутченка можуть бути в гармонії один з одним, а можуть бути антагоністами, як і персонажі. Власні назви персонажів як мовні одиниці відображають творче мислення письменнка та особливості його стилю. Проведене дослідження дає право стверджувати, що серед широкого спектру виражальних засобів у художніх творах важливе місце належить літературним онімам.