Неорусинство в Закарпатье: между политической клиентелой и геополитическими ориентациями

Abstract

Неорусинство на Закарпатті сформувалося як громадський рух в умовах геополітичної дестабілізації Центрально-Східної Європи та розпаду СРСР. У його середовищі чітко сформувалися проєвроатлантичний та проросійський геополітичні вектори. На першому етапі (1990-1993 роки) неорусинський рух підтримувався партноменклатурною та владною елітою Закарпатської області та був представлений різними зовнішньополітичними орієнтаціями (прочехословацька, проугорська, проросійська). Впродовж другого етапу (1994-2001 роки) у неорусинському русі відбуваються пошуки лідерів-патронів та встановлюється біполярна (проєвроатлантична та проросійська) геополітична спрямованість. Третій етап (2002-2009 роки) пов'язується з кристалізацією регіональної політичної клієнтели (група «Барва» на чолі з Віктором Балогою) й домінуванням проросійського геополітичного вектора. У рамках четвертого етапу (2010-2016 роки) неорусинство Закарпаття сегментується на рівні патрон-клієнтних відносин, зокрема, ситуативно формується група впливу народного депутата від Партії регіонів Івана Бушка), а в геополітичному контексті домінує проєвроатлантична орієнтація.