Запитальники до вивчення ментальності та етнічних стереотипів населення України

Abstract

Мета цього методичного посібника - спрямувати процес польових етнографічних досліджень етноменталітету українського етносу, етнічних стереотипів поведінки українців та етнонаціональних меншин краю в контексті сучасних досягнень етнологічної науки. Перший розділ окреслює комплекс запитань до вивчення основних складників етноменталітету та етнічних стереотипів українців. Досліднику важливо зв’ясувати правдиві відповіді респондентів на питання, вказані в таблиці. Для цього нами згруповані наступні блоки питань: етика, естетизм, родина, жінка, характер, ставлення до актуальних проблем минулого та сьогодення, національних меншин, української державності. Після збору польових матеріалів досліднику потрібно виділити загальні риси та тенденції у відповідях респондентів. Для кращого оформлення матеріалу результати дослідження потрібно представити в окремих щоденниках. Перший щоденник - для опитування респондентів віком до 30 років. Другий - для респондентів віком 30-50 років. Третій - для відповідей опитаних віком 50-70 років. Четвертий - для респондентів старших 70 років. В окремому щоденнику відзначити певні спостереження “незвичних” відповідей опитаних. Зв’ясувати причини таких відповідей (тривале перебування за межами області, країни; міжетнічне контактування; особливості “інтернаціонального” виховання). Другий, третій та четвертий розділи присвячені дослідженню інтегральних етносоціонічних типів українців та етнонаціональних меншин. Опитувачу потрібно визначити соціотип досліджуваного етносу. Наприклад, досліджуємо українців чи поляків (євреїв, румунів, ромів і т.д.) певного регіону. Для нас важливо визначити першу шкалу “екстраверсія/інтроверсія”. Для цього, в таблиці, опитувачу потрібно вказати правдиву відповідь респондента (“так” або “ні”). Так само- щодо визначення шкал “логіка/етика”, “сенсорність/інтуїтивність”, “раціональність/ірраціональність”. Досліднику важливо зорієнтувати опитаного щодо наукової цінності зібраного матеріалу. Водночас респонденту варто максимально правдиво вказувати власні відповіді. Наприклад, респондент не цікавиться подіями у світі та країні й зосереджений лише на власному добробуті. Або ж опитаний вважає представників окремих національних меншин зарозумілими і педантичними, інших - лінивими та схильними до крадіжок. Не варто відкидати такі відповіді. Будь-які переконання людини є результатом власного життєвого досвіду і мають право на існування! Досліднику потрібно зв’ясувати, чому саме так вважає опитаний. Потім ретельно та скрупульозно зафіксувати твердження опитаного. Після фіксації відповідей потрібно визначити пріоритетність одного показника із дуальних пар: “екстраверсія-інтроверсія”, “логіка-етика”, “сенсорність-інтуїтивність”, “раціональність-ірраціональність”. Вже після зв’ясування такого результату - подальша робота- чітке визначення соціотипу етносу. Наприклад, результат - “інтроверсія”, “етика”, “інтуїтивність”, “ірраціональність”. Важливо - поставити ці шкали у відповідний соціонічний ряд. До прикладу: “етико-інтуїтивний інтроверт” (на думку багатьох дослідників, це - загальний інтегральний тип українського етносу). У п’ятому та шостому розділах окреслено правила визначення соціотипів (тестування). Мета таких тестів - допомогти досліднику зв’ясувати пріоритетність тих чи інших шкал соціотипу. Тести для визначення соціотипів доцільно також практикувати із окремими респондентами. Визначивши (за двома експрес-тестами) психологічні типи опитаних, можна зробити висновки про “середнє арифметичне” соціотипів у середовищі респондентів тієї чи іншої етногрупи. Детальна характеристика соціотипів (інтегральних етносоціонічних типів), закономірностей відносин між типами (симетричність/асиметричність) представлена в рекомендованій літературі із питань етнопсихології та етносоціоніки (сьомий розділ). Звернувшись до рекомендованих наукових праць дослідник-практик глибше оволодіє предметом, методикою вивчення етнічних стереотипів, менталітету, “соціонічних образів” досліджуваних етнічних спільнот.