Please use this identifier to cite or link to this item: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/56732
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorПопович, Ярослав Михайлович-
dc.contributor.authorКорсак, В’ячеслав Васильович-
dc.contributor.authorГорленко, Федор Вікторович-
dc.date.accessioned2023-12-17T18:16:15Z-
dc.date.available2023-12-17T18:16:15Z-
dc.date.issued2023-
dc.identifier.citationПопович Я.М. Порівняльна характеристика консервативних та хірургічних методів лікування хронічної венозної недостатності / Я.М. Попович, В.В. Корсак, Ф.В. Горленко // Науковий вісник УжНУ. Серія Медицина. – 2023. – випуск 2 (68). – С. 107 – 113.uk
dc.identifier.urihttps://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/56732-
dc.description.abstractВступ. Поширеність хронічної венозної недостатності складає 5 – 50%, а трофічні зміни шкіри, включаючи виразки ніг зустрічається у 1 – 5% населення. Перебіг декомпенсованих форм хронічної венозної недостатності характеризується повільним загоєнням та високою частотою рецидиву трофічних виразок, що призводить до стійкої інвалідизації у більш ніж у половини (51,2%) пацієнтів. Питання хірургічного лікування декомпенсованих форм хронічної венозної недостатності до кінця не вирішені та потребують подальшого дослідження. Метою дослідження було порівняти ранні та віддалені результати хірургічного та консервативного лікування хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок. Матеріали та методи дослідження. Проаналізовано результати лікування хронічної венозної недостатності у 929 пацієнтів. Залежно від проведеного лікування пацієнти були поділені на: І А групу – 432 (46,5%) хворих, які оперовані з приводу варикозної хвороби; І B групу – 154 (16,6%) пацієнтів, які оперовані з приводу тромбозу поверхневих вен; І С групу – 131 (14,1%) хворих з посттромботичною хворобою; ІІ групу – 212 (22,8%) пацієнтів, які отримали лише консерватине лікування. Результати дослідження та їх обговорення. Кумуляційний аналіз показав добрі та задовільні результати лікування протягом 3 років спостереження у 86,6%, 89,6%, 86,7% та 18,3% пацієнтів І А, І В, І С та ІІ груп відповідно. Кількісна оцінка результатів лікування засвідчила, що загальний клінічний рахунок до операції у І А, І В та І С групах склав 15,4±2,42; 16,2±2,24 та 14,9±1,63 бали, а після операції – 0,81±0,17; 1,22±0,31 та 1,78±0,26 відповідно. Найменший регрес клінічної симптоматики спостерігали в ІІ групі пацієнтів – з 15,8±2,26 до 5,62±1,78 балів. Висновки. Операційне лікування декомпенсованих форм хронічної венозної недостатності дозволило досягти позитивного результату у 86,6 – 89,6% пацієнтів, проти 18,3% за ізольованого консервативного лікування. За умови хірургічного лікування відсоток прогресування хронічної веноної недостатності вдалося знизити з 44,1% до 1,8 – 16,7%.uk
dc.language.isoukuk
dc.publisherНауковий вісник УжНУ. Серія Медицинаuk
dc.subjectварикозна хворобаuk
dc.subjectгострий варикотромбофлебітuk
dc.subjectпосттромботичний синдромuk
dc.subjectпісляопераційний періодuk
dc.subjectхронічна венозна недостатністьuk
dc.titleПорівняльна характеристика консервативних та хірургічних методів лікування хронічної венозної недостатностіuk
dc.typeTextuk
dc.pubTypeСтаттяuk
Appears in Collections:Науковий вісник УжНУ Серія: Медицина. Випуск 2 (68) 2023
Наукові публікації кафедри хірургічних хвороб

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
med-visnyk.uzhnu.uz.ua_№2(68)_2023.pdf11.22 MBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.