Хірургічна профілактика тромбоемболічних ускладнень при трансфасціальному тромбозі

Abstract

Мета дослідження. Оцінити ефективність хірургічних методів профілактики венозних тромбоемболічних ускладнень при трансфасціальних тромбозах нижніх кінцівок. Матеріали та методи. Робота грунтується на аналізі хірургічного лікування 417 пацієнтів з трансфасціальним тромбозом, які були обстежені та проліковані у КНП «Закарпатська обласна клінічна лікарня ім. А. Новака» Закарпатської обласної ради (1995 – березень 2020 рр.) та КНП «Ужгородська центральна міська клінічна лікарня» Ужгородської міської ради (вересень 2020 – вересень 2022 рр.). Основну (І) групу склали 349 (83,7%) хворих, прооперованих з приводу трансфасціального тромбозу. До групи порівняння (ІІ) віднесли 68 (16,3%) пацієнтів, які отримували лише консервативне лікування. Результати. Пацієнтам І групи з трансфасціальним тромбозом виконували хірургічні втручання, які, крім ліквідації тромботичного процесу у поверхневих варикозно змінених венах, передбачали розширення об’єму втручання з метою видалення тромботичних мас з глибокої венозної системи. При залученні у тромботичний процес басейну малої підшкірної вени на вибір хірургічного втручання локалізація та поширеність ураження, анатомічні особливості термінального відділу малої підшкірної вени та стан суральних вен. У післяопераційному періоді пацієнтам І групи призначали антикоагулянтну терапію. Всі хворі ІІ групи отримували лише консервативну терапію. Хірургічне лікування пацієнтів І групи дозволило ефективно запобігти венозним тромбоембологенним ускладенням. Частота рецидиву тромбозу поверхневих та глибоких вен, тромбоемболії легеневої артерії у пацієнтів ІІ групи склала 5,1%, 3,4% та 3,4% відповідно. Активна хірургічна тактика у пацієнтів І групи дозволила знизити частоту проявів декомпенсованої хронічної венозної недостатності з 27,1% до 7,0%, а прояви посттромботичного синдрому у глибоких венах нижньої кінцівки з 100% до 3,7%. Висновки. Впровадження хірургічного лікування гострого варикотромбофлебіту ускладненого трансфасціальним тромбозом дозволяє ефективно запобігти венозним тромбоембологенним ускладненням, ліквідувати прояви хронічної венозної недостатності та попередити розвиток посттромботичних змін поверхневих та глибоких вен.