Показники коагулограми у пацієнтів з тромбозами глибоких вен залежно від способу лікування

Abstract

Незважаючи на достатню кількість досліджень, присвячених змінам коагулограми у хворих на тромбози глибоких вен, вони рідко застосовуються у клінічній практиці для діагностики тромбозів, частіше для корекції антикоагулянтної терапії. Мета дослідження. Оцінити зміни показників коагулограми у пацієнтів з тромбозами глибоких вен залежно від виду проведеного лікування. Матеріали та методи. Проведена кількісна оцінка показників коагулограми у 721 пацієнта із тромбозами глибоких вен. Залежно від методу лікування хворі були поділені на дві групи: І – 382 (53%) пацієнтів, яким провели хірургічне лікування з наступним призначенням антикоагулянтної терапії; ІІ – 339 (47%) пацієнтів, яким призначали лише антикоагулянтну терапію. Результати. При оцінці більшості показників коагулограми спостерігали більш виражену гіпокоагуляцію у пацієнтів І групи: рівень D-димеру був на 14,1% нижче порівняно з ІІ групою, середня концентрація тромбокриту на 7,8%, протромбіновий індекс на 7,1%, міжнародне нормалізоване співвідношення на 3,8%, рівень гематокриту на 2,4%, кількість тромбоцитів на 1,9% нижче ніж у пацієнтів ІІ групи. У І групі спостерігали більш виражене подовження активованого тромбопластинового часу, активованого часу рекальцифікації та протромбінового часу порівняно з пацієнтами ІІ групи на 37,9%, 10,6% та 4,8% відповідно. При цьому рівень фібриногену у І групі був на 9,1% вище порівняно з пацієнтами ІІ групи. Висновки. Гіпокоагуляційні зміни гемостазу у пацієнтів, яким застосували хірургічне лікування тромбозів глибоких вен, порівняно з пацієнтами з ізольованою антикоагулянтною терапією, дозволяють припустити, що механічне видалення тромботичних мас сприяє більш швидкій нормалізації показників гемостазу.