Профілактика тромбоемболії легеневої артеії при тромбозах нижньої порожнистої вени

Abstract

Метою дослідження було обгрунтування покази до хірургічної профілактики тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА). Матеріали і методи. У дослідженні проаналізовано результати обстеження та лікування 790 пацієнтів з різноманітними формами гострого тромбозу в системі нижньої порожнистої вени. Хворі, залежно від проведеного лікування, були поділені на: І групу – 555 пацієнтів, яким проводили операційне лікування з наступним консервативним лікуванням, в тому числі І А група (n=380), пацієнти яким виконали повну або парціальну тромбектомію з або без хірургічної профілактики ТЕЛА; І Б група (n=50), хворі яким виконували комбіноване лікування з хірургічною профілактикою ТЕЛА; І В група (n=125), хворі які прооперовані з приводу трансфасціального тромбозу; ІІ група (n=235), пацієнти яким отримували лише консервативну терапію. Для обстеження хворих застосували лабораторні методи дослідження, а також інструментальні: ультразвукове дослідження, рентгеноконтрастну флебографію, мультиспіральну комп’ютерну томографію з внутрішньовенним контрастуванням та радіоізотопна флебосцинтиграфію. Під час проведення радіоізотопної флебосцинтиграфії в спокої і під час фізичного навантаження визначали наступні показники: середній час транспорту радіофармпрепарату, лінійну швидкість кровоплину та індекс навантаження. Результати дослідження та їх обговорення. Значної уваги ми надавали визначенню варіанта тромботичного ураження та характеру тромботичних мас. Для вибору способу лікування має значення поширеність тромботичної оклюзії. Більшість пацієнтів – 441 (55,8%) – мали ураження одного венозного сегменту, поширення тромботичних мас на два венозні сегменти виявили у 167 (21,1%) хворих, а ураження більше 2 венозних сегментів – спостерігали у 182 (23,1%) випадках. Оцінювали верхню та нижню межу тромботичних мас. Перехід тромботичного процесу з поверхневої венозної системи на глибоку зумовлював реальну загрозу ТЕЛА, зокрема у всіх 125 (100,0%) хворих І В групи виявили флотуючу верхівку тромботичних мас. Кумуляційний аналіз результатів лікування пацієнтів з тромбозами нижньої порожнистої вени (НПВ) протягом 3 років спостереження показав, що добрі та задовільні результати у І А групі спостерігали у 89,3%, у І Б групі – у 81,7%, у І В групі – у 88,4% та у ІІ групі – у 35,3% пацієнтів. Висновки. При виборі показів до хірургічного лікування тромбозів системи нижньої порожнистої вени слід враховувати причину тромбозу, характер тромботичних мас, варіант та поширення тромботичного ураження, наявність флотації верхівки тромботичних мас. Запропонований лікувально-діагностичний алгоритм дозволяє ефективно попередити тромбоемболію легеневої артерії.