«ВСЕ МИНАЄТЬСЯ. ЗАЛИШАЄТЬСЯ ТІЛЬКИ ЛЮДСЬКЕ ДОБРО…»: ФЕНОМЕН ДОБРА В НОВЕЛІСТИЦІ ІВАНА ЧЕНДЕЯ

Abstract

Одним із ключових у творчості Івана Чендея є феномен добра, який у новелах письменника слід розглядати не лише крізь призму народної моралі, а й у певному онтологічному сенсі, як духовний аспект буття людини. Мета пропонованого дослідження – вивчити феномен добра у новелістиці Івана Чендея та способи його художньої реалізації у контексті об’єктивної реальності та у зв’язку із внутрішньою сутністю людського буття. З’ясовано, що творче осмислення Іваном Чендеєм феномену добра корелює з філософуванням Григорія Сковороди, Еріха Фрома, котрі розглядали цей феномен як суть людського єства. З’ясовано, що феномен добра формує антропософський аспект творчості Івана Чендея, для котрого це не абстрактна морально-етична категорія. Це насамперед вчинки людини, її ставлення до світу. У розумінні письменника, людина є джерелом добра і повинна дарувати це благо світові та іншим людям («Вікна у світ»). Етичні питання людської моралі та добра Іван Чендей творчо осмислює крізь призму метафізичного горизонту людського буття, що явлений у внутрішніх переживаннях, спогадах персонажів («Син»). Феномен добра в новелах І. Чендея також корелює з дитячим світом, який є уособленням сакрального в душі людини («Жорно», «Да святиться ім’я його!»). Іван Чендей розглядає добро у тісному зв’язку з Богом і християнськими цінностями, – любов’ю до ближнього, повагою до батьків і старших, співчуттям і милосердям до скривджених. Письменник часто ставить своїх персонажів перед моральним вибором, і коли людина відступає від добра, наслідки бувають сумними або трагічними («Тестамент», «Криниця діда Василя»). Вивчення феномену добра в новелістиці Івана Чендея з’ясовує філософське бачення письменником людини у світі, спонукає до подальшого дослідження творчості автора та української новелістики у міждисциплінарному контексті.