Культурно-освітній напрям «м’якої сили» Китаю в Україні: інституційний аспект (2007–2021)

Abstract

На основі застосування концепції американського вченого Дж. Ная з’ясовано головні напрями та особливості діяльності інституцій культурно-освітнього «м’якого» впливу Китайської Народної Республіки в Україні. Наукова новизна полягає в застосуванні концепції «soft power» при дослідженні китайського впливу в Україні, а також у комплексному висвітленні цієї теми. Під терміном «м’яка сила» розуміється здатність одного актора впливати на інших, використовуючи привабливість (своєї культури, цінностей, політики тощо), переконання та залучення, на відміну від жорсткого примусу та підкупу. Основні хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 2007 р., коли почалося становлення інституцій китайської «м’якої сили» в Україні, до початку повномасштабної російсько-української війни, яка дещо загальмувала «м’який» влив КНР на країну. Робота побудована на використанні матеріалів інтернет-сторінок відповідних інституцій, міжнародних рейтингів, нормативно-правових документів та опублікованих наукових праць українських та зарубіжних авторів. Інституційною основою культурно-освітнього напряму «м’якої сили» Китайської Народної Республіки в Україні, стрижневим елементом якого виступає китайська мова, є Інститути та Класи (Школи) Конфуція, а також приватні компанії та громадські організації. Сприяння розвитку цих інституцій тією чи іншою мірою здійснює КНР, зокрема через своє Посольство в Україні. Можна підтвердити поширену в українському та зарубіжному наукових дискурсах тезу про культуроцентричність китайської «м’якої сили», тоді як у «soft power» західних демократій ключову роль відіграє ціннісна (політична) складова. «М’який» вплив Китайської Народної Республіки гальмується прозахідним курсом України, пов’язаною з ним антикомуністичною політикою її керівництва, а також дружніми відносинами КНР з РФ під час російсько-української війни.

The article highlights the main institutions and directions of the cultural and educational soft influence of the People's Republic of China in Ukraine. The study is based on the application of the concept of the American scientist J. Nye. The term "soft power" means to the ability of one actor to influence others using attraction (of one's culture, values, politics, etc.), persuasion and involvement, as opposed to hard coercion and bribery. The main chronological framework of the study covers the period from 2007, when the formation of Chinese soft power institutions in Ukraine began (the first Confucius Institute was founded), to the beginning of the full-scale Russian-Ukrainian war, which somewhat slowed down the China's soft influence on the country. The work's source base consists published scientific works of Ukrainian and foreign authors, Internet pages of various institutions, international ratings and legal documents. The institutional basis of the cultural and educational soft power of the PRC in Ukraine are the Confucius Institutes and Classes (Schools), as well as private companies. China, to one degree or another, contributes to the development of these institutions through its Embassy in Ukraine. The core element of the China's cultural and educational soft influence in Ukraine is the Chinese language. In general, it is possible to confirm the thesis widespread in in Ukrainian and foreign scientific discourses about the culture-centricity of Chinese soft power, while the value component plays a key role in the soft power of Western democracies. The spread of the China's soft power is hindered by the pro-Western course of Ukraine, the anti-communist policy of its leadership, as well as friendly relations between the PRC and the RF during the Russian-Ukrainian war. Keywords: soft power, Ukraine, China, culture, education, foreign policy, international relations.