Нові фактори довгострокового виживання пацієнтів на цироз печінки після порто-кавального шунтування

Abstract

Представлені результати лікування 144 хворих із синдромом портальної гіпертензії, викликаним цирозом печінки. Пацієнти класифікувалися за шкалою Чайльд-Пью наступним чином: клас А виявлено у 43 (29,9%) пацієнтів, клас В – у 81 (56,3%), клас С – у 20 (13,9%). Дистальний спленоренальний шунт був виконаний у 68 (49,3%) хворих, різні парціальні шунти накладені у 71 (49,3%), ТІПС був виконаний у 5 (3,5%) пацієнтів. Спостерігали значний регрес ступеня варикозного розширення вен стравоходу у віддалений період після декомпресії портальної системи. Не було жодного випадку судинних тромбозів анастомозу або повторної кровотечі з вен стравоходу у віддалені періоди спостереження. Однорічне кумулятивне виживання після порто-кавального шунта було 84,8 ± 3,1% хворих, а трьох-, п’яти- і десятирічне виживання – 68,6 ± 4,2%, 51,3 ± 4,9% і 25, 8 ± 5, 4% відповідно. Термін виживання пацієнтів визначався вихідним рівнем порушення функції печінки і не залежав від статі, віку, етіологічного фактора цирозу і від типу порто-кавального анастомозу. Провідними факторами ризику для виживання були: діуретікорезістентний асцит, загальний білірубін понад 43 мкмоль / л, альбумін менше 30 г / л, креатинін більше 78 мкмоль / л, об’ємна швидкість в ворітної вени менше 600 мл \ хв, плазмовий кліренс індоціанаіа зеленого менш ніж 8 % / хв і гістологічний індекс активності більше 9. Планування селективного і парціаль- ного портокавального втручання на основі нових критеріїв прогнозу допоможе поліпшити результати хірургічного лікування хворих з цирозом печінки. Ключові слова: цироз печінки, портальна гіпертензія, порто-кавальную шунтування, фактори ризику ви- живання

The treatment result of 144 patients with syndrome portal hypertension caused by liver cirrhoses is presented. Patients classified due to the Child – Pugh scale next way: class A was 43 (29,9%), class B – 81 (56,3%), class C – 20 (13,9%). Distal splenorenal shunt was made at 68 (49,3%) patients, various partial shunts was made 71 (49,3%), TIPS was made at 5 (3,5%) patients. There was distinct regress of the oesophagus varicses extension level in the distant period after portal system operative decompression. There were no cases of vascular anastomosis thromboses or esophageal rebleeding in the long-term follow-up. One-year cumulative survival after portocaval shunt was 84,8±3,1%, and three-, five-, and ten-year surviving were 68,6±4,2%, 51,3±4,9% and 25,8± 5,4% accordingly. Length of patients live defined by base level of liver dysfunction and did not depend on the sex, age, cirrhoses etiological factor and on the type of portocaval anastomosis. The leading risk factors for surviving were: diureticresistant ascites, common bilirubin more than 43 mcmole/l, albumine less then 30 g/l, creatinine more than 78 mcmole/l, volume flow of the portal vein less than 600 ml\min, plasma clearance rate of indocian green less than 8%/min and histological activity index more than 9. The planning of selective and partial portocaval shunting due to the founded prognosis criteria will assist for improvement of surgical treatment results at patients with liver cirrhoses. Key words: liver cirrhoses, portal hypertension, portocaval shunting, risk factors for surviving