Особливості процесуального статусу суб’єкта, повноваженого розслідувати кримінальні проступки

Abstract

У статті, на основі вивчення норм вітчизняного законодавства, аналізу практики розслідування кримінальних проступків, а також наукових праць відповідної тематики визначено правову основу діяльності підрозділів дізнання, їхні функції, права, обов’язки та повноваження. Зосереджено увагу на найбільш проблемних аспектах процесуального статусу суб’єктів, уповноважених розслідувати кримінальні проступки. Акцентовано, що положення щодо наділення уповноваженої особи інших підрозділів повноваженнями здійснювати дізнання викладені без урахування принципу правової визначеності (ст. 8 Конституції України). Наголошено, що положеннями ст. 19 та 92 Конституції України передбачене визначення організації і діяльності органів досудового розслідування виключно законами України, водночас ключовим регулятором діяльності підрозділів дізнання у системі НП України є підзаконний нормативно-правовий акт, а Закон України «Про Національну поліцію» окремо не визначає питання організації і діяльності підрозділів дізнання НП України. Звернуто увагу на неузгодженість норм КПК, що закріплюють повноваження дізнавачів в частині можливості проведення слідчих (розшукових) дій, зокрема п. 3 ч. 2 ст. 401 КПК України фіксує повноваження дізнавача проводити або доручати їх проведення іншим суб’єктам, водночас окремі статті КПК України прямо не передбачають право дізнавача звертатися з клопотанням про проведення, наприклад, обшуку, адже у ч. 3 ст. 234 КПК України дізнавач не згадується як суб’єкт, який може звертатися до слідчого судді з відповідним клопотанням (як слідчий або прокурор). Констатовано, що на практиці це призводить до неоднозначної позиції слідчих суддів у задоволенні таких клопотань. Зроблено висновок про те, правове урегулювання діяльності суб’єктів, уповноважених на здійснення дізнання, наразі потребує вдосконалення передусім шляхом внесення змін до законодавчих актів, що визначають процесуальний статус зазначених осіб.

In the article, based on the study of the norms of domestic legislation, the analysis of the practice of investigation of criminal offenses, as well as scientific works on the relevant subject, the legal basis of the activity of investigation units, their functions, rights, duties and powers is defined. Attention is focused on the most problematic aspects of the procedural status of subjects authorized to investigate criminal misdemeanors. It is emphasized that the provisions on granting the authorized person of other subdivisions the authority to conduct inquiries are laid out without taking into account the principle of legal certainty (Article 8 of the Constitution of Ukraine). It is emphasized that the provisions of Art. 19 and 92 of the Constitution of Ukraine provides for the definition of the organization and activity of pre-trial investigation bodies exclusively by the laws of Ukraine, at the same time, the key regulator of the activity of investigation units in the system of the National Police of Ukraine is a subordinate legal act, and the Law of Ukraine “On the National Police” does not separately define the issue of the organization and activity of units inquiry of the NP of Ukraine. Attention was drawn to the inconsistency of the norms of the Code of Criminal Procedure, which fix the powers of inquirers in terms of the possibility of conducting investigative (search) actions, in particular, clause 3, part 2 of Article 401 of the Criminal Procedure Code of Ukraine records the powers of the investigator to conduct or entrust their conduct to other subjects, while certain articles of the Criminal Procedure Code of Ukraine do not directly provide for the right of the investigator to apply for the conduct of, for example, a search, because in Part 3 of Art. 234 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, the inquirer is not mentioned as a subject who can apply to the investigating judge with a corresponding request (as an investigator or prosecutor). It was established that in practice this leads to an ambiguous position of investigative judges in granting such requests. It was concluded that the legal regulation of the activities of entities authorized to carry out inquiries currently requires improvement, primarily by making changes to the legislative acts that determine the procedural status of the specified persons.