Семантика українізмів у російському тексті (до 90-річчя з дня народження акад. НАН України В. М. Русанівського)

Abstract

У статті розглянуто особливості функціонування української лексики в російських текстах широкого хронологічного зрізу та різного жанру. Вивчення українсько-російської мовної взаємодії у російському художньому тексті відомих класиків ХІХ - поч. ХХ ст. (В. Короленка, М. Лєскова, О. Купріна, Г. Квітки-Основ'яненка, І. Буніна) надає можливість з'ясувати методи залучення інокультурних лексем у російський текст, причини їхнього використання та висвітлити семантику українізмів, яка може зазнавати змін у вербальному російському оточенні. Досліджуються зміни та зрушення у значеннях українських лексем, що нерідко зумовлюється індивідуально-авторським поданням і тлумаченням таких одиниць у художньому тексті. Розвиток лексико-семантичної структури українізмів аналізується в історичному, зіставному аспектах, де базою дослідження для авторів поданої статті слугують праці українських лінгвістів із цього питання, насамперед відома монографія В. М. Русанівського «Джерела розвитку східнослов'янських літературних мов» (Національна Академія наук України відзначила у 2021 р. 90-річний ювілей вченого). Вивчення функціонування українських лексем у сучасному публіцистичному стилі, в інтернет-комунікації актуалізовано політичними подіями у житті двох соціумів, зумовлено появою цілого спектра семантичних наслідків у результаті численних інтенцій російськомовного адресанта. Встановлено, що найбільш поширеними змінами у семантичній структурі українізмів, вжитих у мас-медіа, є розвиток нових лексико-семантичних варіантів, звуження або розширення значень, набуття протилежних значень, конотативних відтінків і стилістичних рис, затвердження національного культурно-історичного компоненту. Українсько-російські контакти в першій чверті ХХІ ст. свідчать про безперервність та інтенсивність мовних східнослов'янських зв'язків поза межами індивідуально-авторських художньо-літературних традицій, на що впливає сам хід історії, специфіка геополітичної ситуації тощо. Дослідження розвитку лексико-семантичної структури українізмів у сучасних російських текстах різного жанру надає необхідний матеріал для лексикографічної практики та теорії лексичної семантики.

The article describes specific features for functioning of Ukrainian vocabulary in Russian texts of a wide chronological range and different genres. Studying Ukrainian and Russian linguistic cooperation in a Russian literary text of famous 19-20th centuries classics (V. Korolenko, M. Lieskova, O. Kuprina, H. Kvitka-Osnovianenko, l. Bunin) provides for considering the methods to use the lexemes of foreign culture in a Russian text, including the reasons for its implementation. It also help outline the semantics of Ukrainisms that can be changed at a verbal Russian environment. We study the changes and improvements in the meanings of Ukrainian lexemes that are often caused by their individually authorial interpretation in a literary text. The development of lexical and semantic structure of Ukrainisms are being analyzed in historical and comparative aspects. Here the studying base for authors is provided by works of Ukrainian linguists: a famous monograph ‘Sources of Development of East Slavic Literary Languages’ by V. Rusanivskyi (the National Academy of Science of Ukraine celebrated his 90th birthday in 2021). The study of functioning of Ukrainian lexemes in a present publicistic style and in the Internet communication is reasoned by political events in the lives of both societies. It is also predetermined by the development of range semantic results caused by immense intentions of a Russian speaking addresser. The most spread changes in a semantic structure of Ukrainisms used in mass media are interpreted as the development of new lexical and semantic variants, contraction or expansion of meanings, acquirement of opposite meanings, connotative shades and stylistic features, confirmation of a national cultural and historic component. Ukrainian and Russian contacts in the first quarter of nе 21st century prove the continuity and intensity of lingual East Slavic bonds out of individual and authorial literary traditions. The course of history and specific features of geopolitical situation, etc also influence it.