Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/57644
Назва: Correlation of endophasic forms of indirect speech in the text
Інші назви: Кореляція ендофазних форм невласне-прямого мовлення у тексті
Автори: Kauza, I. B.
Ключові слова: екзофазні форми невласне-прямого мовлення, ендофазне внутрішнє мовлення, думка в думці, мовленнєва партитура персонажа, exophasic forms of indirect(personal) speech, endophasic internal speech, thought in thought, character's speech frame
Дата публікації: 2022
Видавництво: Видавничий дім "Гельветика"
Бібліографічний опис: Kauza, I. B. Correlation of endophasic forms of indirect speech in the text / I. B. Kauza // Закарпатські філологічні студії/ редкол.: І. М. Зимомря (гол. ред.), М. М. Палінчак, Ю. М. Бідзіля та ін. – Ужгород : Видавничий дім "Гельветика", 2022. – Т.1, Вип. 24. – С. 113–117. – Бібліогр.: с. 117 (14 назв); рез.: укр., англ.
Серія/номер: Закарпатські філологічні студії;
Короткий огляд (реферат): Стаття присвячена дослідженню зв’язків ендофазних форм невласне-прямого мовлення у фактурі художнього прозового тексту. Принципи комунікативної взаємодії і взаємозалежності мовних засобів у тексті ставить перед автором завдання їх економії – передати максимум достовірної інформації, використавши при цьому мінімум мовних засобів. Забезпечення потрібної інформаційної ємності художнього прозового тексту британських постмодерністських романів досягається за допомогою поєднання різних форм невласне-прямого мовлення. Завдяки тому, що часто у невласне-прямому мовленні відбувається репродукція мовлення автора-наратора, який приєднується до літературного персонажа і говорить з його точки зору, імітуючи навіть манеру розповіді, створюється двоплановість художнього висловлення. У потенційного читача з’являється ілюзія, що він проникає безпосередньо у свідомість персонажа, занурюючись у його розмірковування, спогади, невисловлені вголос судження. Невласне-прямоме мовлення у художньому прозовому тексті – це насамперед ознака інтенсивної уваги до внутрішнього світу персонажа, а його сутність полягає у прихованості, завуальованості мови, невизначеності, кому вона належить – авторові чи персонажеві, психологічному співпереживанні, «пережитості мовлення», мовленнєвій контамінації та мовленнєвій інтерференції. Думка у думці є контактною типологічною ланкою між зовнішнім і внутрішнім мовленням, бо підсилює зв’язки екзофазного та ендофазного мовлення. Думка у думці здатна асимілювати дискурсну зону персонажа, дискурсну зону наратора та авторську опосередковану оцінку. При використанні феномену думки у думці у фррагменті тексту нівелюється все, що не має першочергового значення для персонажа, а поєднання його з іншими формами невласне-прямого мовлення, або вкраплення думки в думці в них, виконує функцію економії мовних засобів та надає тексту додаткового комунікативного навантаження. Актуальність вивчення способів репрезентації персонажного модусу (кореляцію та взаємозалежність форм ендофазного невласне-прямого мовлення) в комунікативній лінгвістиці сьогодення зумовлена їхнім потенціалом і структурно-семантичним та комунікативним статусом, а саме ознакою, що це «висловлення про висловлення».
The article is devoted to the study of the connections of endophasic forms of indirect (personal) speech in the space of an artistic prose text. The principles of communicative interaction and interdependence of language means in the text sets the author the task of saving them (to convey the maximum of reliable information, while using a minimum of language means). Ensuring the necessary information capacity of the literary prose text of British postmodern novels is achieved by combining various forms of personal indirect speech. Due to the fact that often in personal indirect speech there is a reproduction of the speech of the author-narrator, who joins the literary character and speaks from his point of view, even imitating the manner of the story, creating a duality of artistic expression. The potential reader has the illusion that he is entering directly the consciousness of the character, plunging into his reflections, memories, unspoken judgments. Personal indirect speech in an artistic prose text is primarily a sign of intense attention to the character's inner world, and its essence consists of hiding, veiling of language, uncertainty of who it belongs to – the author or the character; psychological empathy, speech experience, speech contamination and speech interference. Thought in thought is a contact typological link between external and internal speech, because it strengthens the connections of exophasic and endophasic speech. Thought in thought is capable of assimilating the character's discourse zone, the narrator's discourse zone, and the author's mediated assessment. When using the Thought in thought phenomenon in a text fragment, everything that is not of primary importance to the character is eliminated, and its combination with other forms of non-proprietary direct speech, or the interspersing of Thought in thought in them performs the function of saving language means and gives the text an additional communicative load. The relevance of studying the ways of representing the character mode (correlation and interdependence of forms of endophasic indirect speech) in today's communicative linguistics is due to their potential and structural-semantic and communicative status, namely the feature that it is an "expression/uttrance about expresssion".
Тип: Text
Тип публікації: Стаття
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/57644
ISSN: 2663-4880
Розташовується у зібраннях:Закарпатські філологічні студії Випуск 24 Том 1 2022

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
СORRELATION OF ENDOPHASIC FORMS OF INDIRECT .pdf400.62 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.